В житті бувають такі моменти, коли сльози туманять очі.
Але набагато важче, коли плаче душа, а очі сухі...
Скупа сльоза скотилась по лиці,
О, скільки довелось їй пережити!
Не та, осіння, що тече по склі,
Оця не зможе душу зачепити.
Це - зовсім інша, це - людська,
І не такий у неї смак.
Це - не проста тече вода...
Багато має ще ознак...
Вона - страждання, це і біль,
Хіба розкажеш це словами?
Сльоза стікає мимовіль,
Хвилює часто все ж ночами.
Душа не плаче від безсилля,
А лиш тому, що вона є.
А, може, просто, що недоля,
Не радість, жалю завдає...
Сумно, гірко, але сльози спасають душі!
Часто кажуть: - Поплач і тобі стане легше.
Хай будуть сльози від радощів, але не від смутку!
Дякую за зворушливий вірш, шановна Надюшко!
Море Вам натхнення та чудового настрою!
Ллють сльози, як правило, жінки. Це втримує їх від гірших наслідків: коргормон, що є в сльозах, попереджає розвиток інфарктів. Чоловіки "плачуть" насухо, від того иають плачевнв насліки: інфаркти та інсульти! На жаль!