|
Збирає сутінь вечорова:
хлопчат, дівчат, що тянуть пісню;
що зводять трепіт вітра листю
і подих неба чорнолова.
Сидять обоє на порозі -
в руках закинутої хати..
біля ставка у верболозі,
де би ніхто не став шукати.
Козак глядить на яснооку,
легенду мовить про будинок:
в ставку відбитого відтінок;
про долю панни, одиноку.
«Про те, як жив колись тут сотник
і проти совісті своєї
пішов на зраду заколотник,
заради відьми однієї.
Привів до хати нову жінку.
Та здичавіла і сувора,
його зненавидить дитинку:
наробить лиха,
зробить горя.
*
Як наступила нічка тиха..
до панни тишком, наче мишка..
для страху дівчини задиха,
явилась хижа чорна кішка.
До шиї кігтями метнулась,
дівча спотворилась душити..
вершилася мабуть убити,
та лапи чорної позбулась.
…
До чого треба такий батько?
Дитині вирі, що неймає..
із хати рідне вибігає,
його заплакане дитятко.
Високий берег над водою,
спихає миле сотворіння..
з душею мук не розуміння,
знайомить тіло з глибиною.
**
Та якось втоплена нещасна:
метнулась, мачуху схопила,
до себе в-воду,
утопила -
жадоба помстою прекрасна.
Та от проблема, лиха мати..
сама в утоплену явилась,
на зло красі перетворилась
і знов взялася докучати».
…
Козак розмову завершає,
бере козачку йти до хати..
дівча спиняє, завертає,
краса її про це ридає,
щоб в хлопця спокою шукати.
…
Заборонив батько побратись:
своє він творить судочинство -
любові-мантрові злочинство,
серцям обоїм об’єднатись.
Батьківське слово – це закони..
хоч батько проти та одначе:
напивсь від горя заборони
одного разу цей юначе.
Заснув на березі ставочка,
увидів наче сон, не сон:
У хаті світло із вікон,
з вікна виглядує паночка.
Говорить пісню заспівати..
Той заворожений співає,
ставочок темний обминає
й підходить з піснею до хати.
Утоплена сміється й плаче
і просить мачуху знайти:
-«Знайди мені її козаче,
я знаю допоможеш ти.
Як повний місяць засіяє,
вона з подружками гуляє…
Та хто із них вона?
Заклята сатана..
Моє чуття цього не знає.»
Не знав чи правда.. Чи здалося..
Чи в снах усе те прижилося.
Посеред темних сил і мраку,
він допоміг й отримав дяку.
Чи тихі міфи й голосні..
Чи факти правди із життів..
Один із них в супір весні,
у против долі одружив:
козака-парубка й козачку,
на покір сумнів й протиріч..
весняним ранкам, в одиначку,
ясну вельмож травневу ніч.
ID:
909702
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 01.04.2021 02:47:00
© дата внесення змiн: 30.11.2022 22:33:46
автор: Артур Шадура
Вкажіть причину вашої скарги
|
