Тече спокійно мала річка,
А хвилька хвильку здоганя.
І хоч та річка невеличка,
Вона тече отак щодня.
Вона ніколи не зміліє,
Потічки повнять з дня на день.
Вона це добре розуміє,
За це подяка їм лишень.
Буває скрутно в бездощів"я,
Боїться, щоб не заміліть.
Так часто думає знічев"я,
Думки скасує дощ умить.
Присіла поруч - прохолода..
Чиєсь багаття догора.
Чомусь його було так шкода,
Другого вибору нема.
Погасне вогник - чиясь доля,
Хто розпалив його дарма?
Йому погаснуть не дозволю,
Сухі підкину ще дрова.
На дні багаття лиш жаринки,
Надії жодної нема.
А вітер ще нагнав хмаринки,
І смуток душу обійма...
[img]https://media.istockphoto.com/photos/woman-sitting-near-campfire-in-forest-picture-id967700198[/img]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2022
автор: Н-А-Д-І-Я