| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Пам’ятаєш колискову, що співала я вночі?
Блукав Місяць у віконці, в оксамитовій парчі…
Гойдала, як на колінах, як вкривала від злих дій
Вітром гілочки калини несли хвилі кращих мрій.
Все йшло, кудись йдеться...змучена, та трішки втома,
Що сміялось, не сміється...тиша кола, тиша дома…
Всю зігнуло мою спину, ти далеко, далеченько...
Захищаєш Батьківщину, моє сонечко руденьке.
Мила моя, день поганий не звисає оксамитом,
Він імлою поки вбраний, але буде знову літо!
Моє серце гірко плаче, хмари плачуть та вітри
Що ж тримаюся терпляче, будуть інші кольори.
Нічого, лиха година…зійде геть, нова настане,
Ти повернешся, дитина, ані смерті, ані рани!
Важка, знаю ця дорога, смерті поруч, ллються крові
Я чекаю у порога…крізь всі дні твої сурові…
З бою вийде твоя рота, щоб мені та й не казали!
Хоч і кажуть, що у дотах...Вас, напевно розстріляли…
Ні, не вірю, в це, я діти! Струменем дзюрчить джерельце
Ні мене не обдурити! Віра ллється, б’ється в серці…
Тугу змию над водою, над струмочком, на колінах
Пам’ятаю… нам з тобою...мрії сипала калина…
Знаю точно! Ви не мертві! І не треба ворожити!
Кроки поки ще не стерті! Вас не можна, діти вбити!
Пам’ятаєш колискову? Як вкривала від злих дій?
Місяць ходив де по колу, щастя де було надій…
Доню, я тобі співаю, чуєш знову, знову спів?
У далечі, у тім краю слів любові, віру слів!
Ти далеко, далеченько…чутні слова колискові
Моє серденько руденьке,
я чекаю, у любові….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023
Ой, яки́й шале́ний ві́тер...
Чо́рне не́бо, чо́рні кро́ки...
Трави́ ни́кнуть, пла́чуть кві́ти,
Ве́рби гну́ться з круч висо́ких...
"Ба́чиш, ні?..шале́ний ві́тер?
Що нако́їв...що зроби́в..
Чо́рний ко́лір йде у сві́ті,
Де проні́сся, де ходи́в...
Б'ю́ться бо́лем, пла́чуть трави́
Рву́ться ду́ші та серця́
Ви́йшло все життя́ із прави́л....
Вся гори́ть моя́ земля́!
Де мій бра́тик, вби́тий ска́жеш?
Зна́єш де тепе́р тату́сь?
Скі́льки ли́ха...го́ря вра́жень...
Жи́ти зно́ву, зно́ву вчусь...
Чу́єш, ні? шале́ний ві́тер
Хо́чу знов хо́дить по са́ду...
Скі́льки ще ти бу́деш ви́ти?
До бабу́сі хо́чу..в ха́ту...
Де був сад, таки́й квіту́чий...
Ще не цвів одни́м лиш бо́лем
Со́нце ся́яло блиску́че
Де я з брато́м бі́гла по́лем...
На́що здув зе́млі вітри́ла?
Се́ред всіх приро́ди див...
На́що ві́тру бути́ в силах,
Що́би ли́хо він роби́в...
Чу́єш, ні? ...кричу́ до не́ба!
Поверта́й, де во́рог бро́дить
Шлях воро́жий сте́рти тре́ба!
Со́нце на́ше схо́дить...Схо́дить!"
...Так шале́но ви́є ві́тер...
Трави́ кро́в'ю всі зали́ті...
Гну́ться дере́ва та ві́ти...
Со́нце, схо́дить у блаки́ті!
"Чу́єш, Со́нечко в Краї́ну
Ти́ші дай та сад квіту́чий
Го́ді сме́рті та руї́ни...
Про́мінь ся́є, хай пеку́чий!
Са́ду б ли́стя шепоті́лись...
Розліта́вся ві́тром ше́піт,
Я́сні́ зі́рочки́ світи́лись
Усміха́лися на небі.
Ла́гідно гілки́ нагну́лись,
Шо́вком, м'я́ко у доло́ні...
Трави́, щоб ру́ки торкну́лись
Смі́хом си́на, смі́хом до́ні.
Со́нце, сяй нам у блаки́ті!
Про́мінь свій, життю́ дару́й
Жовти́м ті́м, сліпі́ть щоми́ті...
Все життя́м знов поцілу́й!
Спра́вді, ва́жко це для со́нця?
Чи я про́шу забага́то?
Не́бо, сад та дім з віко́нцем...
Ді́ти по́руч, Ма́мо з Та́том..."...
____________________________
...Як, шале́но ві́тер ви́є...
Трави́ кро́в'ю всі зали́ті...
Чо́рна хма́ра не́бо кри́є...
Чорни́м ли́хом у блаки́ті...
Ве́рби гну́ться з круч висо́ких...
Чо́рний ко́лір йде у сві́ті...
Чо́рне не́бо, чо́рні кро́ки...
...Ой, яки́й шале́ний ві́тер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Темний день, такий і погляд
Радість де? Її, немає…
Допомоги просять Бога
Вірить хто, той вимагає.
Тільки поруч небезпека
Все триває та й триває
Тиша є, але далека...
Щось гримить, росте, зростає.
Білий день іде, як чорний
Кривда гірша, ніж отрута
Ворог поруч та потворний,
Тиша…тиша…позабута.
Хмари, небо, наче чисте
Плаче юна наречена
Це не свято урочисте
Це вдова іде, Олена..
Поруч з нею, чиясь мати…
Тихо плаче…, знов сирена…
Де ж ці сили? Де їх взяти?
Ти тримайсь, тримайсь, Олено!
Та тримайтесь, мила мати
Душі людські всі розбиті...
Я не знаю, що казати...
Можу вити, лише вити…
А герої не вмирають!
Знаю точно, вони бачать
Десь у небі... хмари раю
Трохи дощиком лиш плачуть.
Краще буде за півріччя
Так говорять, звісно вірю,
Що орду середньовіччя,
Подолаймо, маю мрію.
За вікном береза плаче,
Біль у серці та й у грудях
Йдемо далі всі терпляче
Буде краще? Звісно буде!
Щоби тишу повернути
Мужність є, надія з віри
Йдемо далі, щоб здобути
Нові щастя орієнтири.
А герої не вмирають!
Вони поруч завжди будуть!
Чорним кольором бувають
Смерті болісні етюди.
Буде день, ще світлий, білий
Знаю я та всі це знають
Чорне стане знову біле,
А Герої не вмирають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
От пагорб, свіжий зі хрестом,
Що ви заходитеся гнівом?
Вам не дозватися гуртом
Сльозами, голосінням, співом…
Всіх пригадати поіменно?
В труну відправлених зі шпагою?
Нема гусарів…та й знамена
Лежать повалені зневагою…
Лежать, де камінь затемниться
І ні волошок тут навколо
I що тому, "герою" сниться?
Дитячі очі, смерті кола…
А ти стоїш, немов, "Венера"
І тужиш, тут за офіцера
У руських дивна є манера
Всю руйнувати атмосферу...
Стоїш ти тут, стоїть каміння,
Де на труні зав’ялі квіти…
Де каяття? Твоє сумління?…
Не можеш, досі зрозуміти…
Не треба вити, голосити…
Немає кроку до пробачень
Як будеш жити? Далі жити?
Немає вже... немає значень…
Могилки, всі стоять безликі
З хрестами... є тут, тільки дати,
Вини, як докази великі…
Дітей вбивали, ґвалтували мати…
Лежать тут, злодії, убивці
І гріх лежить, лежить безчестя
Не зійдуть квіти, чорнобривці,
Ні тут, ні коло перехрестя…
Не смій схилятись на колінах,
Де бруд, сміття лежить навколо!
Стоїш у крові України!
Не стерти все, тепер ніколи...
Гірка тут, дуже вся суниця,
Яка солодка, зазвичай
Хай гіркота усім насниться
Страхіття сняться теж нехай...
Тут рани, горе, біль, руїни...
Пекельне пекло, ані рай!
Рукою нищить Україна
Огидність руського гріха…
Тут гнів століть, віків прокльони
Презирство тільки почуття...
Де храмів над труною дзвони
Де б'ється цвях без каяття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023
Скрипят шаги, и снова грязь мусолят,
И запах ладана несётся невпопад
Мерцание свечей, мигание лампад
Зима еще…и холод, холод, холод...
А дни короче, ночи все длинней,
И ветер с тьмой доводят до испуга
Искрится снег и хлопает фрамуга...
Не нравятся мне звуки январей.
Куда ушла душа? В какую даль?...
За грань мне непонятную такую...
На зеркалах лежит, вплотную
Померкший свет и черная вуаль...
И черное число, и холод пропастей
Завесил целый мир, войною,
Во мне забита скорбью и доскою
Лишь смерть твоя из тысячи смертей.
Во мне зима, во мне идет распад.
Я плачу временами, втихомолку,
В углу стоящую я разбираю елку
Со мною вместе плачет снегопад.
Потухший взгляд и сгорблена спина...
У камня черного, стою за косогором…
Хотелось за здоровье с разговором,
Но за помин души я пью до дна.
Я, мысленно пишу, свое эссе…
Хотя написано, лежит в кармане...
Ушедшим дням в туманном караване...
Я молча тру рукою по слезе…
Шаги скрипят и каждый болью колот
Два месяца прошло так невпопад…
И запах ладана, мерцание лампад…
Весна уже, но холод, холод, холод…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981329
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.04.2023
Синку мій, я знову, знову
Кажу все тобі вночі...
Я не сплю, веду розмову
Та й дивлюся на дощі…
Я, як ненька Україна
Плачу дощиком надій,
Та й молюся на колінах
Козаченько, любий мій.
Коли важко, все здається
Підіймайся, крізь знемогу!
Сили є, та серце б'ється
Мужністю скоряй дорогу.
Не здавайся, любий сину!
Кров гаряча в козаченька
Відведу лиху годину,
Я з тобою, твоя ненька!
Я з тобою, син, хоробрий
Ти повинен далі жити!
Бачиш? сяйво, промінь добрий
Ліс, садок та поле з житом...
Там чекаю, мій козаче,
Підіймайся, щоб радіти!
Голосить земля та й плаче
Треба, синку, боронити...
Треба, народити сина!
Та й дерева посадити…
От не спиться, от причина...
Знаю, важко, як Вам, діти…
Я молю за всіх Вас, Бога
Всі кричать Вам, що Герої!
Буде, знаю Перемога!
Досить сили, вдосталь зброї!
Подолайте ту мерзоту!
Прошу я та Україна,
Хай лежить у ямі грота,
Буде квітнути калина!
У полях розквітлі квіти
Ран не буде! Б’ється серце
Підіймайся, щоби жити!
Підіймайся проти смерті!
Сонце світить над вербою
Ллється мова солов'їна
Пам’ятай, що ми з тобою:
Я, та ненька Україна!
Підіймайся, проти смерті!
Чуєш, синку, підіймайся!
Не дам дозволу померти!
Стій, борись, іди, тримайся!
Не здавайся син, мій любий!
Б'ється серце в козаченька,
Хай життя цілує в губи,
Я з тобою, твоя ненька
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2023