Анна Зозулька

Сторінки (1/10):  « 1»

Живі мерці

Віршовані  стихії  до  мозку  линуть  швидко
Драмовані  вітрами  сідають  біля  вух.
Так  крутять  головою,  що  серцю  стає  гидко,
А  ті  все  ходять,  ходять  мільйонно-сотий  круг.
І  течія  надії,  посланниця  від  серця
З  метою  до  краплини:  "Втопити.  Крихку.  Біль!"
Не  врахувала  сили  та  плюхнулась  об  дверця
А  біль  поверху  рани  насипала  ще  й  сіль.
Та  поки  дума  й  відчай  війною  всюди  ходять,  
Прокопуючи  цвинтар  в  пораненій  душі,
"Живі"  померлі  люди  провулочками  бродять
Нещадні  та  холодні,  немов  земні  вужі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024


Sigh no more, ladies, sigh no more

З  журбою  моя  леді,  не  зітхайте.  

Завжди  дурив  вас  чоловік.  

Шляхи  його  двобічні,  пам’ятайте.  

Єдина  ж  річ  не  зміниться  вовік:  

Без  відчаю  у  серці,  відпускайте,  

Вам  жити  легше  стане  без  скорбот.  

Згортаючи  всі  брехні  їх,  співайте  

З  дівчатами  у  хорі  “Ох  гей  гоп!”  

Частівки  про  них  більше  не  складайте  

Навіщо  ж  вам  сміття  гниле  й  важке?  

Підступність  їх  сміливо  викидайте  

Воно  від  літа  до  зими  буде  гірке.  
(Вільям  Шекспір)


Маючи  освіту  перекладача,  я  намагаюсь  практикуватись  на  творіннях  відомих  поетів.  Буду  вдячна  за  кожну  підказку,  коментар  або  пораду!  Дякую!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950795
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022


Моя твою не розуміть

Моя  твою  не  розуміть,  

Говоримо  на  різні  теми.  

Бажаєш  все  за  раз  зуміть  

Щоб  стати  королем  дилеми?  

На  жаль,  твій  внесок  був  пустим  

Бо  ж  правди  не  дають  задарма.  

Брехливий  мед  сують  гірким,  

Та  все  ж  візьмеш  його  в  жандарма.  

Ворожість  вся  від  гаманця,  

Не  дай  згубить  ним  добре  серце.  

І  лікар  скаже  ждать  кінця  

Бо  зла  в  тобі  вже  є  відерце.  

Коханий  мерехтить  в  юрбі  

Та  поряд  погляду  немає,  

Іди  й  виплачуйся  вербі  

Вона  журбу  собі  вбирає.  

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022


Питаю все питаю…

Чи  має  доля  долю  тої  совісті?
Чи  має  милосердя,  співчуття?
Чом  деякі  живуть  немов  герої  з  повісті
А  деякі  герої  на  межі  забуття?
Залежить  все  від  нас  чи  від  самого  Бога?
Все  вирішили  ми  чи  мудрії  старці?
Питаю,  все  питаю  з  життєвого  порога
І  певно  це  вже  знають  єдинії  мерці.
Чи  варто  битись  в  стіну,
Зламатися  за  речі,
Які  ти  враз  забудеш  в  гранатометний  бій?
Не  важчі  за  пір'їну.
Однак  згадаєш  плечі,
Чиї  підпруть  надію  не  згинути  одній.
Згадаєш  і  молитви,
У  страшну  темну  нічку,
Пізнавши  в  укритті  хоч  трішки  суть  життя.
У  болю,  наче  в  бритви
Заліза  наче  в  січку.
У  всіх  є  пошук  власного  шляху  до  забуття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022


Пил

Як  шалені  драмопліти,  

Павутиння  із  думок.  

Дописами  книг  згоріти  

Наче  в  себе  жмуть  клинок.    

Їм  би  плакать,  горе,  зрада  

Нещасливі  чуть  пісні  

Їх  сльозина,  як  принада  

Нот  останніх  у  труні.  

В  правди  ціль  високоточна  -  

Вразити  у  гостру  біль.  

Куля,  як  жага  порочна  

Вжалить,  наче  божевіль.  

Покоління  хором  виє  

Стогне,  жалістю  тремтить.  

Хто  ж  їм  щастя  те  відкриє,  

Хоч  на  хвильку,  хоч  на  мить.  

Може  їм  не  знать  гараздів,  

Радості,  блаженства  сил.  

Розгребли  вагон  маразмів  

Щастя,  певно,  стерлось  в  пил.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022


Квіти горя

Всяке  серце  плаче  ніччю  
Кожен  вірш  кричить  про  поміч.
Лине  річка  по  узбіччю,
Натекла  із  сліз  сьогоріч.
Квіти  горя  всполохнулись
Орошились  враз  в  росі,
В  шати  красні  одягнулись
На  могилу  рвуться  всі.
Чом  ви  квіти  лиш  проснулись,
Щастя  в  горенько  злили!
Не  баріться,  окунулись
Навіть  ви  в  чужі  вали.
Нащо  ж  була  вся  морока
Із  стотисячной  журбою
Якщо  знов  мала  сорока
Прибула  в  хвості  з  війною?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2022


"Сестрі" присвячується

Я  живу  із  психічно  забутньою
І  реву  з  доленосних  кусків,
А  пізніше  з  гіркою  спокутою
Пригадаю  всі  сльози  від  слів.
Моя  мати  не  вірить  супротиву,
Зверхність  батька  забула  вона.
Бо  вона  ж  то  дочка  не  молотиву,
Але  все  ж  позосталась  сумна.
Бачиш  мамо  не  всі  ще  ти  слізоньки.
Вбили  віру  ви  в  себе  в  мені.
Як  почув  Бог  пустії  погрозоньки
Вже  й  на  поміч  пливе  у  човні.
Присмак  крові  із  плачем  окутано,
Всі  синці  під  ребром  та  в  живіт
Та  кулачні  бої  не  спокутано
Все  ж  дивилась  в  самотніх  сиріт.
Ночувала  не  вдома,  спустошена.
Парубкових  ночей  позаріз.
Не  знайшла  я  спокою,  запрошена
У  самотній  дорогою  ліс.
На  лисів  не  зважала,  записано.
Зговорити  вони  не  змогли.
Все  життя  негадано  невидано
Намагались  звернути  щогли.
З  перших  років  свого  відбування
На  нещасній  та  грішній  землі
Зруйнувались  дрібні  сподівання
На  з'єднання  своєї  ж  сім'ї.
Як  мене  зрадив  батько  -  злочинство
Та  сестра  лупцювала  до  дір,
Та  хотів  перервати  дитинство
На  очах  у  старого  злий  звір.
Говорила  та  буду  кричати.
В  язиці  із  виделкою  теж.
Як  фізично  боїв  не  здогнати  -  
То  рікою  тектиме  без  меж
Правда  вся.  Без  відборів  зв'язкових.
Це  опора.  І  влада.  І  дах.
Як  в  війну  не  згадаєш  військових,
То  вже  зранку  почуєш  бабах.
Моє  серденько  хоче  повітря
З  горевіями  нам  тут  не  буть.
Забирайтеся  листям  із  віття,
Мої  рани  ще  досі  ревуть.
Похвалили  ті  батька  та  донечку,
Не  взяли  ж  до  рахунку  мене.
Лупцювали  вони  із  годиночку
Я  безсилою  йшла  на  турне.
Що  дає  мені  погляд  учителя?
Не  вберіг,  загубив  він  мене.
А  сім'я  -  оберіг,  як  спасителя?
То  лиш  явище  тне  та  сумне.
І  не  маю  я  сміли  на  подвиги.
Ми  з  країною  ростимо  це.
Не  поможуть  нам  навіть  астрологи.
Поважай  свого  серця  лице.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2022


Ворожою

Вы  партия  извергнутой  доносчицы,  

Волосины  вонючей  бороды.  

Она  впитала  мох  седой  венозницы  

Прилежницы  слепой  гнилой  орды.  

Вы  стая  неразобранного  брака  

И  тлен  листвы  правдивее  москвы.  

Не  думать  шумно,  но  кто  против  -  драка.  

Что  молоды,  что  стары  -  все  глупы.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2022


Совість долі

Чому  ж  ти  картаєшся,  доле  смиренна  

Так  сильно,  що  шовк  у  косу  не  впліта.  

Косам  добре  з  вітром  під  звуки  сирени  

Самотня.  Злобленна.  Як  та  сирота.  

Не  бідна  -  багата.  Здіймись,  молодице.  

У  кожного  вимір  свого  гаманця.  

Не  знаєш  ти  силу  дарів,  білолице.  

Чи  є  хто  дешевшим  скупого  митця?  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022


Борці віків

Кожних  сто  років  існуєм  в  напастях.  

Наступних  ще  десять  -  є  впертая  лють.  

А  потім  ще  п'ять,  то  брехня  знов  у  властях,  

Пізніше  щодня  у  сльозах  діти  мруть.  

Сталева,  в  віках  загартована  воля  

Хіба  ж  нам  не  треба  здорових  синів?  

Вони  ж  наче  корм  для  обрубки  сваволя  

І  звідки  ж  набрали  мільярд  ворогів...  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022