«У самотності
Як ніколи цінуєш
Дружбу з Місяцем.»
(Йоса Бусон)
Скрипаль моїх снів.
Мовчки зазирає у мою пам'ять,
Дивиться спокійним поглядом
Дивака-мірійника.
Чому кожен мій сон як музика?
Чому навіть дерева танцюють
Коли літаю я
Над дахами людей
Ночі кожної
Без мітли і пропелера,
Як місячний зайчик
У Лхасі – сумному місті сиріт?
Чому у моїх снах кольорових
Всі сови монашки
Всі вовки – автори містерій,
Всі зайці водії паротягів?
Скрипаль посміхається,
Він знову бере до рук скрипку
Коли я поринаю у марення….
Грай, скрипалю, грай…
Ваші вірші надзвичайно глибокі. Не з тих, що їх можна прочитати і одразу ж викинути із голови.
Чудова Біблія для всіх, хто шукає самовдосконалення (самоспалення).
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий яскравий відгук! Не очікував, що хтось поставить знак рівності між цими процесами.... Хоча насправді так воно часто і є...
Чому навіть дерева танцюють
Коли літаю я
Над дахами людей
Ночі кожної
Без мітли і пропелера,
Як місячний зайчик
У Лхасі – сумному місті сиріт?- Так медитативно звучить ця магічна лірика...
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00