Мої вірші - це наче мої діти!
Бо в них - мої найкращі почуття!
Я ними можу плакати й радіти!...
І відчувати повноту життя!...
Великий світ, складні його дороги...
Я, як і всі, по тих дорогах йду..
І слово, що дароване від Бога,
В потрібну мить у серці я знайду!...
Душа, що зачарована красою,
Так витонченно бачить сенс буття...
Мої вірші... вони завжди зі мною,
І з них моє складається життя!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581475
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 30.08.2015
Я зовсім скоро. Я стану вовком
Не дуже сірим, а трохи жовтим.
Живого тіла температура
Таки піднялась – я це відчула.
Гарячі очі, холодні руки.
Залізти в нору і вас не чути.
Ночами вити і їсти м’ясо.
«Своєю» стати мені не вдасться.
Я зовсім скоро. Я стану вовком.
Червоні очі – гарячі зовсім.
Грію повітря навколо себе,
Але тепло це - мені не треба.
Воно і мучить, і забирає
Всі мої сили – перебиває.
Я зовсім скоро. Я стану вовком.
Таким самотнім і трохи жовтим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366427
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 17.03.2013
Не в тому справа, що світ – не казка,
Не в тім, що фей не існує в житті.
Я недосконала і не прекрасна,
Але я людина, сповна почуттів.
Одним несу шкоду, інших – рятую,
Сьогодні спокійна, а завтра – страшна.
Вдень я живу, під вечір – існую,
То дуже серйозна, то надто смішна…
Одним кажу правду, для інших – брехню,
І всіх поділяю: «свої» – «не свої».
Для третіх ніхто я, для них я мовчу,
Ховаючи слово далеко на дні.
Одних я люблю і дуже ціную,
Для інших – я ворог, чи просто сміття.
Я не шукаю і не сумую
За тим, кого вигнала з свого життя.
Я надто жорстока і надто хороша,
Готова боротись за щастя своє…
Але я людина, і я також хочу,
Щоб мене полюбили такою як є…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377312
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Додати твір.
Невже ти цього хочеш?
На люди винести свій почорнілий біль?
І хтось повірить у прозорий почерк.
Хтось буде з сліз випарювати сіль.
Хтось потовчеться на твоїх молитвах.
Хтось квіти прикладатиме до ран.
Запросить хтось на "поетичну битву".
Поетам - крові?
Блимає екран.
Хтось подихи розплющить найніжніші
Не зміною відмінків.
Це замало?
А потім хтось читатиме не вірші,
А те, що нижче, з присмаком скандалу.
Хтось надрукує не спитавши згоди.
А хтось вкраде.
І видасть за своє.
Тобі замало?
Ти ж не для пригоди
Свої вірші із серця дістаєш.
Невже бракує у житті реальнім
Скорбот і горя, прикростей і драм?
Тоді ж навіщо із висповідальні
Робити цирк, вертеп і балаган?
Щоб знову захлинутись власним горем?
На люди винести...
А це ж не на папір...
Ділитись щастям.
На кінці курсора:
Додати твір.
Авжеж.
ДОДАТИ ТВІР.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316709
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 22.08.2012
Я як мотель. В мені ніхто не затримується довго. Кожного разу, пропускаючи в себе сотні чоловіків, які приймають душ з моїх сліз, витираються моїм волоссям, п’ють мою кров та їдять моє тіло. Чоловіки-одноразувкі , а я залишаюся незмінною. Вони лишають на мені свій одяг, свій запах, свої плями, які потім так важко відтерти, які залишаються як непотрібна пам’ять, яку хочеться забути, але важко позбутися. Для кожного з них в мене є своя кімната, у якій я приймаю їхню душу, а згодом і їхнє тіло, а вони моє. Але ніхто з них не затримується надовго, бо в кожного з них є власний, постійний дім у якому на них хтось чекає.
А я як мотель… мене ніхто не чекає, але раді призупинитися,щоб залишити свій слід на мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355853
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Солодкий торт, сумна печаль
Банальні рими, кава, чай.
Купе-вагон у ньому ми.
П’ємо до дна свої думки.
О, не схмеліти би від них,
То гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324109
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 28.05.2012
Поглянь у вічі, зазирни у душу,
Не треба більше зайвих запитань,
Ти хочеш йти, тому я теж йти мушу,
Я заспокою пил своїх бажань.
Не треба сліз гірких, прощань і слова "вибач",
не треба, час лікує, просто йди...
Розбий усе, що ти ще не добила,
Нехай залишаться у мріях мої сни...
Іди, тільки залиш про себе пам"ять,
Хай муки ці нестерпні, всеодно,
Тебе чомусь я хочу пам"ятати,
вдивляючись в засніжене вікно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177339
дата надходження 14.03.2010
дата закладки 08.10.2011
Присвячується Андрію Веронському:
Ми горимо, палаєм усім серцем,
вмираєм і живемо у віршах,
шукаєм те, що може й не знайдеться,
долаємо спокуси, біль і страх.
Ми пліч о пліч, ніщо нас не зупинить,
ламаєм стіни вашого "кіно",
Воскреснем з попелу, здолаєм царство тіней,
все дуже просто: "Нам не всеодно!"
Я завжди по життю йшов, як окремо,
не міг довірити своє життя комусь,
Тепер ми вдвох по стежці цій ідемо,
це круто і я дико цим горжусь.
Плюєм на пафос, дивимось в майбутнє
з щасливими надіями на рай,
Ніколи не забудем незабутнє,
Поглине нас життя, ну і нехай,
В нас є ще порох у порохівницях,
постанем знову, рими - на віки,
Як фенікси, оті безсмертні птиці,
Згораючи кохаємо думки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203634
дата надходження 31.07.2010
дата закладки 31.07.2010
Не все відомо. М́абуть, все й не треба,
не варто знати, всьому прийде час,
Та кожен прагне вилізти на небо
І звідти подивитися на нас...
Стоять драбини вище хмар, і люди,
узявши торби, лізуть догори.
Ніколи їх на небесах не буде,
Не варто бути там, де сплять вітри.
А інші, мляво дивлячись у небо,
копають ями, прагнуть там знайти
те, що шукати їм не треба,
те, що вони не можуть досягти.
Я бачу сни, усі, напевне, бачать,
коли літаю вище за птахів,
Це лиш тому, що хочу те ж, що й інші,
а не тому, що мудрість серед снів.
Я хочу в небо й ти, напевне, хочеш,
але чи треба?
Знати лиш тому,
хто здатен знайти день посеред ночі.
Не треба запитань: "Коли?" й "Чому?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176843
дата надходження 11.03.2010
дата закладки 27.03.2010
. Світлій пам’яті Скубія Пилипа Яковича,
який не витримавши невідомості з фрон-
ту про сина і зятя, добровільно пішов вою-
вати проти фашистів і сам безвісти про-
пав при форсуванні Дніпра.
Війна відгриміла... Прийшла Перемога.
На серці лишились глибокі сліди...
Якби то, дідусю, була така змога,
Ми б дуже хотіли до тебе прийти.
Шукав на війні ти любимих синочків,
З фашистами бився, та йшов до мети...
Вернулись додому твої два дубочки,
Тебе лиш ніколи тепер не знайти.
Пробач нас, дідусю, живих і здорових!..
Якій, підскажи, уклонитись землі?..
А може лежиш ти на схилах Дніпрових,
І чуєш, як бігають діти малі?..
А, може, братаєшся в Братській могилі
З такими, у кого Безсмертний ім’я,
Про це нам розкажуть Славутича хвилі,
Про це заспіває нам пісню земля!
Безвісний солдате, прийми наші квіти,
З поклоном від нашого роду прийми...
Хай пісня лунає, хай сонечко світить,
Хай діти ростуть і не знають війни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159056
дата надходження 03.12.2009
дата закладки 29.12.2009
Светлой памяти
Феодосию Федоровичу Рыбко
Тогда хатёнка под осиной
Казалась храмом для меня.
Дымок над крышей вился синий
И колокольчик звал, звеня.
Мы все гордились, – ведь мужчина
Учил писать наш первый класс.
И в безрукавке из овчины
Отцом и Богом был для нас.
Он мел держал рукой без пальца,
Что забрала с собой война,
А мы пугливые, как зайцы,
Вдыхали знания сполна.
Он наш директор и охрана,
Выращивал за школой сад,
Плоды давал нам из чулана,
Чему всегда был очень рад.
Давно учитель похоронен,
И школа сровнена с землёй.
Мои года давно на склоне,
Но первый класс всегда со мной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143478
дата надходження 30.08.2009
дата закладки 06.10.2009
Прокинулось сонечко разом зі мною,
Проміння старанно мережку плете.
Нам вересень свято науки дарує, –
Поглянь, як подвір’я шкільне все цвіте!..
Сьогодні уперше до школи іду я,
Дозвілля дитячого час пролетів...
І тато, і мама за мною слідкують,
Я дуже хвилююсь, аж лобик спітнів...
Сьогодні не просто я дівчинка Саша,
Тепер я – школярка, – хай знають усі!..
На рік на цілісінькій стала вже старша,
Новесенький бантик у мене в косі.
І котик сусідський мене проводжає,
Він дивиться віддано в очі мені.
Ось песик – пустунчик, також поглядає...
Не бійтесь, про вас не забуду... Ні-ні!
Хоч часу у мене, на жаль, буде мало,
(Навчатися в школі – це, друзі, не гра!)
Та трішечки, якось, знайду для забави,
А так; я – школярочка, – в школу пора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143390
дата надходження 29.08.2009
дата закладки 30.08.2009
Возле жизни моей пролетая,
Он за душу меня зацепил,
Быть опорой во всем обещая,
Много сладких речей говорил.
Я поверила и улетела,
Бросив свитое мною гнездо,
И того понимать не хотела,
Что в далеком гнезде я никто.
Вы в чужое гнездо не летите,
А старайтесь свое обживать,
Если так же, как я не хотите
Быть никем и не жить – доживать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143370
дата надходження 29.08.2009
дата закладки 30.08.2009