Тиха ніч... осіннє небо
П'є імлу над сонним степом.
Спокій серця... уст безмовність...
Тане вмить часів умовність.
So Much Magnificence........
Дух пірнає в глиб безмір'я.
Пишним цвітом квітне мрія.
Світ з кришталю – кварц прозорий.
Простір неба неозорний.
So Much Magnificence........
Посвіт думки за межею
Ніжно пестить млу рожеву.
Спокій... тиша... та навколо
З мантр космічна колискова...
So Much Magnificence........
31.10.2019
Miten & Deva Premal - So Much Magnificence
https://youtu.be/wgKJSk8jMkA
–––––––––––––––
Ілюстрація:
Валерій Крючков
"Політ над Океаном"
–––––––––––––––
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973735
дата надходження 14.02.2023
дата закладки 22.03.2024
Коли рими в горлі
Застрягають комком із матючча
І вірші стають прозою для мертвих,
Які ще не народилися,
Я просто дихаю,
Точніше видихаю
Й кажу собі,
А точніше - наказую:
"Заспокойся.
Це все немає значення
Всі ці рими й слова - це умовності.
Вони, як непроявлені кадри
Із чорно-білої плівки Kodak."
Світ змінюється,
Але ми не міняємося,
Просто проявляємося,
Як кадри
У лабораторії .
Ми є:
Чорно-білі,
Кольорові
Й сірі,
Такі різні,
Але подібні.
Клац.
Усе зупинилося.
Спалах.
І я
Віддаю тобі цей текст,
А ти йдеш проявляти
Фотографії.
20.03.2024
© Богдан Кухта
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
[youtube]https://youtu.be/znJ1DIKYs-c?si=nWw6O-fvzURYJ4k6[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009090
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Говори до мене опівнічним вітром,
говори до мене подихом згори...
Хай лишає слово те глибокі міти,
говори до мене, тільки говори!
Говори зорею, тою - понад гори!
Хай у венах світлом дивним загорюсь!
Хай думки розквітнуть, як чудні узори,
визрівши високо слів твоїх зорю!
Говори до мене місячним туманом,
заповиюсь в нього, мов у дивошаль.
Хай не буде в слові жадної омани,
тільки преманлива невідома даль.
Хай твого не знаю виду, ні імення.
Хай твій шепіт часто, наче торк мари...
Не вмовкай, благаю!
Говори натхненням
у мені, Евтерпо, тільки говори!
21.03.24 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009072
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
(лірична проза)
[color="#0011ff"] [i] Окончился год
Заснул я в тоске ожиданья,
Мне снилось всю ночь:
«Весна пришла». А наутро
Сбылся мой вещий сон[/i]
Сайге[/color]
Над мостами осені — сніги.
Під мостами осені — Весна:
то спить, то ніжиться під «Ліри» зорепадами,
смарагдами прокидається її таїна на узбіччі див;
зі снив —
Доль гаптує рушники;
з руки — стрімкотять джерельця світання
у світи сердець, березня і мрій.
В миті (палахкій) народжуються підсніжники, дороги і любов…
Зірколов єднає сузір’я;
перевеслить стежки, рими, руту, тіні, орбіти і світи-незрим,
і флюїдів дим,
і трепет змов…
Зірколов — стигми грішні — в кров:
нехай мерехтять промінцями, райдугами, снами
з нами…
Зірколов з розмов і шепотінь
створює ноти —
розтрушує у вітри,
хмари,
надії,
у яв…
Здійняв над туманами чаросяй.
— Стрічай мелодію Весни
в
ніжних краплинах снів пілігрим-дощів —
то
віщі хитрощі богів — винорай.
— Стрічай…
01.03.24
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=x1ByRGNIpFA[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008921
дата надходження 19.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Тендітно розвивається весна
Дрібненьким аличевим зіркоцвітом.
Нема таких жаданих, як вона.
Дорослі окриляються, мов діти.
Небес прозоро-синя акварель.
Купаємось у свіжості повітря.
Хіба не рай серед оцих дерев
Відроджується у бентежнім світі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009068
дата надходження 21.03.2024
дата закладки 21.03.2024
Він сидів і вивчав історію по атласних картах її землі,
Вивчав стратегії воєн, інтриги, і певні аспекти любові,
Мандрував континентами розписаних володінь
Мережами рік, містами, гірськими хребтами й пустелями.
І боявся сказати, щось більше за погляд з її вікна,
Залишати не довше, як сонце лишає небо. Обрій
Щораз повертав йому спокій світанком, вона ж,
Просила його не бути відчайдушно хоробрим.
Часом на картах її виростали гори, проступав краєвид,
Клубились тумани кімнатою й здіймалися пінії
Розкинувши крона, вчувались припливи води
І хмари пливли мов замріяні цепеліни.
Світ хитався тоді кораблем у стихії війни, сирен,
І на картах землі проступали глибокі рани,
Він повинен іти, ледь на довше, як завжди й просив
Обійтися без сліз і без зайвої мелодрами.
Він кричав: «Ти моя!» Та небо його не слухалось
Птахи розліталися парами наполохані голосом.
Він заплющував очі закриваючи карти її землі,
І очі йому наливалася океанами.
22.12.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007547
дата надходження 05.03.2024
дата закладки 05.03.2024
Тінь
мольфаринь-майстринь
перефарбовує колір темножурносірий
у веснянопалахкий, —
у серцеРай.
— Стрічай, рутою, незабудками закосичені сніння —
вітри-пілігрими — рими
моїх меланхолій;
ледькволі від божевілля зими,
з міхом сумнин — вони
нишком влаштували перемовини:
між волошками і звіздарями;
між дощами й журавлями;
між травнем і тобою…
З неспокóю зв’язали павутинки
солоні, терпкі й медвяні, й…
й
зненацька
жбурнули вузлик в ніч, — в корзину птаху синьому,
що летить в сузір’я «Менестреля»…
— Чуєш?
там …трелі…
…в аурі весни — трелі…
А тут… криголиці сніговиці… тріпотять крильми…
…під завої зими:
— Намалюй сузір’я «МИ» рунами рим
на полотнищі «Завтра»…
де
оживає серця солов’їна мантра,
соло снів, щем дощів-віщунів, мева перестук…
— Переведи через віадук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007116
дата надходження 29.02.2024
дата закладки 04.03.2024
ці лісосмуги_ абстрактне місиво
поля побиті сталевим шашелем
живі, соромтесь_ ви мертвих бісите
святі бісіться, живих не страшите
>
ландшафти вбогі давно не орані
лахміття піксельне рве вітер з півночі
воно вростає у шкіру коренем
тінь гне дугою хребет у відчаї
>
хрести тотожні як очі вицвілі
байдужий голос, порожні істини
отруйні стріли у мозок вцілили
презирство скрутить, сумління гризтиме
>
прозорі стіни, щербаті вулиці
зола на іній, іржа окровлена
стара з косою муркоче, тулиться
борги правічні і їй оновлено...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006985
дата надходження 28.02.2024
дата закладки 28.02.2024
Вилучай неважливе із лона життєвої скрині.
Викидай, не вагаючись, тут недоречні жалі.
Не тягни мотлох в дім, обіцяй собі, серце, віднині
не селити плевели в ґрунти урожайні свої.
Бережи спокій свій, хто його берегтиме, крім тебе?
Хто його захистить від засилля лукавих приблуд?
Оборона слабка – частокіл із розхитаних ребер
І душі затонкий ще й обтяжений зайвим сосуд.
Прибирання важке – найскладніше у нім відрізнити,
де безцінні скарби, де в злотавій обгортці дрантя.
Перевіримо, серце, який з тебе виріс цінитель –
що ти цінним назвеш і залишиш собі для життя?
11.01.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006477
дата надходження 22.02.2024
дата закладки 22.02.2024
Місто. 1
Мертве місто вражало своєю грандіозністю. Холодний вітер віяв над пустелею, стогнав серед руїн, лущив тонкий колючий пил. Марсіанка мерзлякувато тремтіла, незважаючи на термоізоляційний одяг.
Вона з цікавістю розглядала холодний ландшафт. Руїна скрізь, куди не глянь тільки руїни. На сотні метрів здіймалися над пісками. Чимало з них, досі зберігали красу і шляхетність пропорцій, перевершуючи усе, що спромігся збудувати Марс. Сліпучо-білий камінь мерехтів у червонуватому світлі променів величезного сонця з тонкою червоно-цегляною короною.
В пустому місті не було жодної живої душі. Лише сором’язливі ліани оповивали його руїни. Тягнучі свої напівсухі аскетичні листки з розбитих вікон та зруйнованих дахів. Вони панували в тиші заповнюючи обриси вулиць та фасади будинків нескінченним мереживом покручених стебел.
Вона була Оріоною принцесою Марса. Його середньої гермостемми найдовшої і найбільшої, простягнутої по лінії екватора. "Гермостемма — атмосферо ізольоване місто-кільце навколо Марса, герметичний пасок на давньогрецькій мові". Оріона донька Сонця, майже повністю схожа на більшість худорлявих красунь землянок: руки, ноги, талія.. За незначним виключенням.
Марсіанка мала зріст до трьох метрів та відповідну вагу. Неймовірно хворобливу бліду, аж до легкої прозорості шкіру. Та цегляно-червоний колір пофарбованого волосся, на честь Сонця, стягнутого в тугий хвіст. Схожість з людьми зумовлювалася тим, що марсіани були прямими нащадками землян.
Оріона була вдягнута в частково герметизований комбінезон з екзоопірними властивостями невибагливого сірого кольору. Технологічний комбінезон значно знижував дію земного тяжіння та шкідливих рівнів сонячної радіації. Маска на усе обличчя допомагала очищувати та розріджувати отруйне та густе повітря для кволих марсіанських легень.
На широкому чолі дівчини тьмяно мерехтів білий обруч ОШІ. Посередині нього повільно обертався піксельний рухливий червоно-чорний візерунок традиційний для середньої гермостемми Марсу. Обруч ОШІ символ та інструмент найвищої влади марсіан. Влади анулювати розумних істот.
Оріона відчула, як хтось почав грайливо лоскотати її за вушком. Хоча за мить до цього нікого поряд не було. Вона відразу здогадалася чиї це витівки. Але все одно сіпнулася від несподіванки. Одразу в полі її зору з’явився молодий парубок. Одягнутий в білу сорочку та брюки. Білий колір символізував чистоту найвищої влади на Марсі.
Це був Діян головний ОШІ принцеси Оріони. "ОШІ — Особистий Штучний Інтелект, генерований обручем". Він мав, за забаганкою дівчини, зовнішній вигляд її хлопця. Діян весело сміявся від дотепності власного жарту. Потім припинив, коли побачив насуплені брови принцеси.
— Привіт, як твої справи? — запитав парубок.
— Добре. Припини пустувати ти не дитина. — вона розуміла, що казати це було марно. Вона сама провокувала пустощі, які пожвавлювали нудне виконання офіційних обов’язків.
— Я чекаю на доповідь.
— Зона полювання розбита на вісім секторів. Сформовані пошукові групи по одній на кожен сектор. За годину всі доберуться до місця призначення і негайно почнуть пошук слідів. — формально відзвітував ОШІ.
— Тримай мене в курсі. — підтримала формальну розмову Оріона.
— Хочеш розповім анекдот? — не вгамовувався Діян.
— Ні.
— Анекдот про Велике полювання.
— Ні. Зникни. — відрізала дівчина. Вона хотіла подумати наодинці.
Сергій Мат
продовження буде..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005716
дата надходження 13.02.2024
дата закладки 13.02.2024
Чумацький Шлях із зоряного пилу
Віками світить, як дороговказ.
На ньому місяць стрів зоринку милу
І щастям засіяв, немов алмаз.
На землю передав своє проміння
І запалив душевні каганці.
Кружляли мрії в яснім мерехтінні,
У золотім небесному вінці.
Ти подумки пройди оцю дорогу
Посеред неба, в долі на краю,
Забудь життєві труднощі, тривогу...
Повір — зустрінеш й ти зорю свою.
Музика - Олена Зеленська (2023 р.)
Аранжування - Роман Ракочий (2023 р.)
Спів - Олена Зеленська (2023 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005175
дата надходження 07.02.2024
дата закладки 07.02.2024
Чумацький Шлях із зоряного пилу
Віками світить, як дороговказ.
На ньому місяць стрів зоринку милу
І щастям засіяв, немов алмаз.
У уу уууууу, місяць стрів зоринку свою милу
У уу уууууу, і щастям засіяв немов алмаз.
На землю передав своє проміння
І запалив душевні каганці.
Кружляли мрії в яснім мерехтінні,
У золотім небесному вінці.
У уу уууууу, кружляли мрії в яснім мерехтінні
У уу уууууу, у золотім небесному вінці.
Ти подумки пройди оцю дорогу
Посеред неба, в долі на краю,
Забудь життєві труднощі, тривогу...
Відчуй всім серцем зіроньку свою.
У уу уууууу, забудь життєві труднощі, тривогу...
У уу уууууу, відчуй всім серцем зіроньку свою!
Вірш - Lana P. (Світлана Павелко) https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739914
Музика, спів, редакція тексту - Олена Зеленська (2024 р.)
Аранжування - Олена Зеленська, Роман Ракочий (2023 р.)
Згідно Закону України «Про авторське право і суміжні права», забороняю використовувати мою музику, аранжування, редакцію тексту, моє аудіо без мого дозволу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005005
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 05.02.2024
У тім Мінливім саду з якого згодом виростуть багатоповерхівки,
Ми сиділи в альтанці навпроти одне одного
І говорили про твою непевність, і про те чому
Ти не можеш дозволити себе полюбити.
Якщо це були відмовки — то, браво! я визнаю —
Гра у щирість вдалася, талант я оцінюю високо,
Коли твої очі немов проривалися крізь пітьму
А вуста говорили: « якби ж ти зустрівся мені раніше,
Задовго до болю».
«До нього?»
«Так, до нього, до першого, розумієш, я, —
Я всього кілька кроків не дійшла до твоїх обіймів,
А він обезкрилив мене і я стала безнадійно земна,
А такою, повір, я й даром тобі не потрібна. Віриш?»
«Я тебе проведу».
«Ні, не потрібно, прошу, не заходься віршами.
Обійми мене, чуєш? Просто мене обійми.
Допоки я зможу цілунком безрадісним втішити,
Я ще трохи побуду у нашім з тобою саду».
13.01.2024
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004447
дата надходження 30.01.2024
дата закладки 02.02.2024
ніжна ніч.
затишшя та безсоння,
гронами акації зірки.
на маленький клаптик підвіконня
падають вірші,
як пелюстки...
ми удвох. я з книгою, малюєш
ти. нікуди вже не відпущу -
у тобі якась чарівна суміш
спокою, кохання і дощу.
місячна срібляста колискова,
зчеплені долоні.
час мине.
придивись,
як Лакшмі ллє навколо
сяйво і безмежне, і хмільне.
ніжна ніч
в обіймах у богині.
щастя розпадається на сни.
там де ти вагітна морем синім,
де подібний човнику мій син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947663
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 12.01.2024
Ну что, сегодня потанцуем?
И в танце страсть, огонь и жар,
Неистовство стихии бури,
ГлубИны вод и пламенный пожар.
Вся наша жизнь - это души порывы,
Это сомнения, решения, шаги...
Всё то чему с пеленок нас учили.
Всё то чему учились мы.
Какой же танец станет отраженьем
Борьбы и нежности, стужи морозной и любви?
Прекрасный вальс? Бачата? Есть сомнения?
Возможно танго? Пасодобль? Чем станем мы?
Отдайся музыке, стань с ней единым целым,
Слейся с Вселенной, наполняй её.
Неважно чем рисуешь: краской, мелом..
Ты проживи лишь настоящее свое.
Вчера уже прошло, а завтра не наступит.
Есть лишь сейчас, сегодня. Больше ничего.
Держаться прошлого безумно глупо,
А будущим только жить - остаться без него.
Живи сейчас и жизнью наслаждайся,
Ведь каждый миг бесценен в ней.
Плачь искренне и искренне влюбляйся,
Шагай навстречу ты к мечте своей.
Ну а сейчас тебя на танец приглашаю.
В коктейль эмоций и сплетение надежд.
Что спустя миг произойдет не знаю.
Сейчас лишь танец, ты и я, и внутренний мятеж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998433
дата надходження 12.11.2023
дата закладки 13.11.2023
Мне б громко петь, мне б шепотом лелеять..
Безудержно кричать о правде слов!!
И я смогу все страхи вмиг развеять,
Уволить мир из страждущих оков..
Мне б только ветер слушать ночью..
И тихо подпевать всему безбрежному,
Что плачет в этот час.. все прогонит прочь
Моего сердца жалостный порок
Мне б вольный вдох.. мне б вольный выдох..
Увы.. мне суждено быть кем-то, но иным..
Я изгнана из неба, ибо искала выход,
Ибо пыталась дать тепло другим..
Я ангелами проклята.. а в бесов я царица!!
На мне нет больше крыл – они упали ввысь..
Мне радуга снегов уж перестала сниться..
Я блудный ангел ада, и демон я небес..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385729
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 22.10.2023
По-доброму смотрят: японская вишня
и шапка слепящих снегов Фудзиямы -
добро разливает повсюду Всевышний
своим, всё ж любимым, твореньям упрямым.
Ведь Он понимает, что этим упрямством,
каким наградил нас в начале творенья,
мы к Свету дорогу, хоть и с ,,хулиганством,,
проложим, в чём нет и не будет сомненья!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952510
дата надходження 06.07.2022
дата закладки 12.10.2023
Какое имя у Всевышнего?
Христос, Аллах, а, может, Кришна он,
Перун, Зевс, Буда, Ра или Юпитер?
Какое имя носит небожитель?
Имён у бога много, суть одна,
И неизменна никогда она:
Люби! Его ты главное творение!
Он передал тебе любовь в наследие.
Она - твой маркер и твоё отличие,
Лишь в Человеке есть её наличие.
Люби в себе, в других частицу бога,
Ступай бесстрашно по любой дороге
И помни, что в тебе живёт душа,
Которая не стоит ни гроша,
Она не измеряется деньгами, -
Присутствием того, что жжёт, как пламя,
И заставляет двигаться, дышать, творить
И постоянно напрямую говорить
С Великим Архитектором Вселенной.
Его слова всегда проникновенны,
А мысли проникают глубоко,
И вот душе так просто и легко
От ощущения, что вы едины,
Ты чувствуешь в себе его, и имя
Совсем неважно, ты себя осознаёшь
Твореньем Мастера в зной, бурю или дождь...
Всё на планете от него, как и мы сами.
Он - абсолют и аксиома, первый камень.
20.01.23 00:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971893
дата надходження 25.01.2023
дата закладки 25.01.2023