[b]:ЛЮБОВ ЯК БульдОГ: (23:ІІ:23)[/b]
[b]:поезія з одного слова:[/b]
любов
:
[b]:[/b]
ця любов добра
вона не катує мене цілодобово
[треба ж інколи відпочивати
навіть якщо те що ти робиш
ну ДУЖЕ тобі подобається]
ця любов добра
вона тебе не доб'є
щоб ще помучився
:
[b]:[/b]
сонце дивиться на мене з любов'ю
небо дивиться
перші квіти з любов'ю вигулькують із-під снігу
струмок зізнається мені в любові
лише моє відображення
дивиться ображено
:
[b]:[/b]
любов - патологія
любов добра як кобра
любов - отрута в помірних дозах
любов - суїцид тривалістю в роки
або й в життя
та все ж я обираю любов
хоча це вона обрала мене
як жертву
:
[b]:діагноз #л:[/b]
у вас остання стадія
невиліковної хвороби всіх часів і народів
ми б спробували вас вилікувати
але ви не зможете без неї жити
:
[b]:[/b]
весна. болота вже не по вуха
весна. купи сміття не такі вже й від:раз:лив:і
якщо дивитися вище носа
весна - це така любов
від якої не тільки боляче
:
[b]:[/b]
слова-паразити любов біль серце
щоб їх не вживати в поезії
потрібно закодуватися
або піти на зустріч ААЗ
(асоціації анонімно закоханих)
:
[b]:[/b]
любов ще те стерво
поети - стервятники
:
[b]:[/b]
народжених літати
вона змушує повзати
:
[b]:[/b]
коли її спитати
"чи не твоїх це рук справа?"
вона стає венерою мілоською
:
[b]:[/b]
вона лихварка
ми її вічні боржники
:
[b]:[/b]
вона митарка
куди не йди
й звідки не повертайся
де живи чи не живи -
плати
:
[b]:[/b]
коли ти їй винен
смерть не виправдання
вона дістане тебе і на тім світі
:
[b]:[/b]
її жертв більше ніж від війн і геноцидів
але кого це колись зупиняло
:
[b]:[/b]
тут похоронена любов
проте її ніколи не буває на місці
:
[b]:[/b]
на її похороні всі ридали
і тільки один заходився реготом
той хто постраждав найбільше
вона винесла йому вирок:
ти ніколи не будеш плакати
цікаво за ким він так гірко сміявся
за нею чи за позбавленою можливістю
зронити бодай сльозу
:
[b]:[/b]
любов перетворює серце
на цирозну печінку
воно спочатку збільшується в розмірах
а потім розкладається
:
[b]:[/b]
ця любов не любов бо
не Божа
ця любов як алкоголізм чи наркоманія
ця любов - нещасний не випадок
любов ця збирає черги
за автоматною чергою
нею все тіло й душа прошиті
розминається з правдою
ця любов
:
[b]:[/b]
ця любов добра
як злий бульдог
не у дворі
не на прив'язі
втікати наївно
:
[b]:[/b]
кажуть за любов треба боротися
та чи варто боротися з вітряками
:
[b]:[/b]
любити - з'їхати з глузду
і навіть коли ти вдома
в тебе нікого немає вдома
:
любити - зловитися за рятувальне кільце
яке виявилося водяним виром
:
[b]:[/b]
подайте на любов
бо помру з голоду
:
[b]:[/b]
любов мене з'їла
залишилися тільки кості
хоча які кості
лише один сашко
і непролиті ним сльози
дози
:
[b]:[/b]
у всьому винна любов
на неї можна спихнути все
:
[b]:[/b]
я не пром:е:те:й
любов не орел
серце не печінка
та її це не зупиняє
:
[b]:[/b]
любов спустошує кишені
любов доводить до травмпункту
любов - букет сердечних хвороб
любов - все і любов - хтось
любове від світу цього
я йду від тебе
:
[b]:[/b]
той хто ніколи не зронив ні сльози
заплакав
коли зривав для неї першу квітку
без якої весна
так і не настала
:
[b]:ЛЮБОВ ЯК БульдОГ: - 2 (23-27:ІІ:23)[/b]
[b]:[/b]
любов як шлунок
що тебе перетравлює
її ж ти їж не можеш наїстися
проте тобі ніяк не вдається її перетра-
вити
:
[b]:[/b]
любов - кислота
що роз'їздає серце
:
[b]:[/b]
мене засудили до любові
присуд оскарженню не підлягає
навіть право на останнє слово не дали
тому пишу не останні:ми а першими [най]ліпшими слоВАМИ
за крок від невідворотної безжально ї
любові
:
[b]:[/b]
ви маєте право любити
все що ви скажете буде використане проти вас
любов'ю
:
[b]:[/b]
всі кути любові глухі
:
[b]:[/b]
любов - замкнуте коло
бермутського трикутника в квадраті
вона не вимірюється
:
[b]:[/b]
вона - порохотяг
все затягує в себе
те що бачу і те що не
і навіть мене
:
[b]:[/b]
любов зла
полюбиш і двоногих
:
[b]:[/b]
вона - ніж у серце
і ласО на легені
:
[b]:[/b]
любов - інша назва
маніакально-депресивного синдрому
:
любов - сестра близнючка
шизофренії
:
любов - пухлина
ракова лебедева щучина
:
[b]:[/b]
любов у овечій шкурі
аж хочеться вити
:
[b]:[/b]
вона - граблі на які не перестаєш
ставати
:
[b]:[/b]
не можу на неї дивитися
і надивитися не можу
що може бути гірше
що може бути краще
:
[b]:[/b]
ти знаєш що любов скажена собака
але все ж гладиш її
:
[b]:[/b]
незримий напис "Не влазь уб'є!"
не зупиняє
вліз. убила.
тепер вб'ю її
щоб не влазила більше в се-
рце
:
[b]:[/b]
хто придумав любов
з нею добре
а без неї не
болить
:
[b]:[/b]
я ненавиджу любов
не відпускаючи її з обіймів
:
[b]:[/b]
серце підірвалося на любові
:
[b]:[/b]
вони жили довго і щасливо
та все зіпсувала любов
:
[b]:[/b]
любов - репетиція смерті
життя не життя
надривання
ко-ко-
ха-ха-
ння
:
[b]:[/b]
любов це коли тобі страшенно хочеться спати
але не спиться
:
вона перетворює тебе на сомна́мбулу
особливо тоді коли ти не с пиш
:
[b]:[/b]
пелюстки її в'януть
залишаються лиш
колючки
:
[b]:[/b]
любов - в'язниця
в яку ти сам себе посадив
на довічне
вийдеш тільки через свій труп
і тоді тільки зможеш жити
:
[b]:[/b]
холод
голод
спрага
- любов
а тому
обпікався
давився
захлина-
вся
:
[b]:[/b]
любов - це прірва
це безодня з дном
їй жертв замало
хоч весь світ до ніг
й всі зорі з неба
і продати нирку
і всіх і все у неї
через неї
любов - це прірва
:
[b]:[/b]
любов - це ти ран і я
:
[b]:[/b]
вона для серця
смертна камера
і для легень вода
:
[b]:[/b]
вона вода якої не можеш
напитися
вона вогонь яким не можеш нагрітися
любов - повітря
яким не можеш надихатися і
дихати не дає
:
[b]:[/b]
в любові освідчення чи зізнання
красиве із бантиком
бель-
кота-
ння
:
[b]:[/b]
коха коха коха коха-
мство
не ння
:
[b]:[/b]
любов - це хащі і блукання
любов - загубленння себе
дебільна рима у кохання
ламає психіку й хребет
:
[b]:[/b]
любов - це всесвітній потоп
ковчега не було й немає
:
[b]:[/b]
любов тебе злиє
любов тебе злить
на неї ведуться не тільки козли
вона деспотична
марнот марнота
світ з-під хвоста у кота
:
[b]:[/b]
любов - ніби серця гангрена
любов закохалася в мене
арена любоВ І РОзстрільна стаття
життя у якому немає життя
:
[b]:[/b]
вона твій внутрішній улюблений ворог
все на світі і всього лише порох
:
[b]:[/b]
любов - коротке замикання
від якого відходиш довго
або ніколи
:
[b]:[/b]
любов - це замінник Бога
хоч Він незамінний / незмінний
це з лона матері спогад
нескінченні безжальні війни
:
[b]:[/b]
вона живодерка
партнерка смерті
тиха істерика
внутрішній крик і біль
:
[b]:[/b]
любов - це страх і брехня
у темряві світло штучне
прекрасний лебідь
що перетворюється на гидке каченя
істини перекручення
:
[b]:[/b]
міняю усю любов світу
на любові Божої
іскру
:
[b]:[/b]
любов і
і все
:
[b]:[/b]
ікси любові
її ігри ки
:
[b]:[/b]
любов це я
краще мене не злити
:
[b]:[/b]
любов - могила для живого
:
[b]:[/b]
любов
любо
люб
лю
л ю бо в
лю
люб
любо
любов
:
[b]:[/b]
любов - карцер
якщо ти один в ній варишся
:
[b]:[/b]
вона - мій внутрішній джихад
вона вчить мене ненавидіти себе
:
[b]:[/b]
уяви витвір патріотів
і ідіома ідіотів
вона - поезії пальне
і те що виводить й доводить мене
:
[b]:[/b]
любов - відкритий люк і
перелом
облом синдром кардіодром
:
[b]:[/b]
коли з серця вигнати любов
і гарненько у нім прибрати
вона повернеться і приведе з собою ще сім
:
[b]:[/b]
хто не любив хай першим кине камінь
:
[b]:[/b]
цей камінь до любові був серцем
:
[b]:[/b]
любов і совість не перетинаються
:
[b]:[/b]
любов - лабіринт мінотавра
любов - ікарові крила
любов усе людство накрила
напевно вона була в динозаврів
:
[b]:[/b]
любов виношує твоє серце
до готовності народитися
а тоді робить аб-
орт
:
[b]:[/b]
любов вмирає першою
:
[b]:[/b]
любов - мертва мова я:кою
ніхто не володіє
хоч всі знають на пам'ять
вона володіє на:ми
:
[b]:[/b]
любов - мертве море
:
[b]:[/b]
не бий лежачого
його любов побила
:
[b]:[/b]
любов це яма яку
копав на інших
і сам у неї впав
:
[b]:[/b]
любов - це надмір слів
що приводить до мовчання
:
[b]:[/b]
любов - нерозлийбіда
червона магія
червона книга приречених
не кров
любов
:
[b]:[/b]
її ізм - канібалізм
темний ліс
куди ти сам себе заніс
:
[b]:[/b]
любов це те що поїдає тебе з середини
звір якого в тобі розбудили
:
[b]:[/b]
любов - це те чого нема й НЕ БУде
її катма
:
[b]:[/b]
любов розшукує тебе
живим чи мертвим
а ти наївний не ховаєшся
і не втікаєш
:
[b]:[/b]
любов - серійна вбивця
стільки серій як безліч сантабарбар
:
[b]:[/b]
сад заборонених плодів
з яких зняли заборону
:
[b]:[/b]
любов - це приречення бути танталом
:
це пекло загримоване під рай
:
хімічна зброя
:
[b]:[/b]
безнадійна любов
не вірить
в себе
:
[b]:[/b]
любов - пустеля в масці квітучих полів
любов - айсберг що прикидається цукровою ватою
куди не глянь - любов
пов'язка на очах не заважає
:
[b]:[/b]
любов - суцільне прикидання
і прірви й дна прикид
і прокидання навпаки
на тижні місяці роки
беслізне вогняне ри-
дання
:
[b]:[/b]
любов - глибока рана
чорна діра
холодне сонце
світ
трьохкрапка
:
[b]:[/b]
любов - ковальня
на ковадлі - серце
:
[b]:[/b]
любов - лабораторія
де ведуться досліди
піддослідний кролик - з грудної клітки
:
[b]:[/b]
любов - телевізор в якому
показують одне і те саме
одну і ту
любов - телевізор з одним каналом
всюди суцільний екран
:
[b]:[/b]
любов нелюбов - самозванка
банка що прикидається банком
справжня Любов лиш одна Триєдина
Любов - Бог і
по Його подобі сотворена лю-
дина
:
[b]:[/b]
я б ще багато писав про любов
та нею безліч наслідили
мені залишились лиш наслідки
:
[b]:[/b]
любов - це фініш що прикидається стартом
:
[b]Далі буде[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005045
дата надходження 05.02.2024
дата закладки 06.02.2024
Забув поет про гульбища і днини,
Бо в роздумах, що начебто ясні,
Зозулею заходиться годинник,
Коли рахує скільки ще мені.
Знайома свічка спалює хвилини,
Та скоро і сама вже догорить.
І стане темним світ наполовину,
Де буде все ногами догори.
Річки, неначе нерви і судини,
Посохнуть, мов у хворого, за мить.
Вернеться Той, котрого засудили
Й старанно до хреста прибили ми.
Надалі буде все, чого не знаю.
Та бачиться натхненному мені,
Як ті, що мандрувати мали раєм,
Палають у пекельному вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003567
дата надходження 20.01.2024
дата закладки 20.01.2024
Жив у лісі за болотом
Добрий дядько-чарівник,
Вмів робити відвороти,
Щоби всякий нелюб зник.
Будь кого причарувати
Міг цей диво-чоловік,
Всі загадки розгадати
І продовжити ваш вік.
Вирушила у дорогу
Оля - дівка із села,
Уже вдень була у нього –
Свої плани принесла.
Сіла перед магом чинно
І розмову повела:
- Є у мене та причина,
Що до вас та й привела.
Хочу, щоб мене любили
Усі хлопці із села,
Табунами щоб ходили,
І щоб слава добра йшла.
Щоб всі бігали за мною
І не шкодували ніг,
Ішли в хату, не боялись,
Що високий в нас поріг.
Можете усе робити:
Брати вранішню росу,
І мене перетворити
У нечувану красу.
Маг добряче постарався:
Тут хоч сядь, кричи, чи плач,
І зробив із дівки швидко
Шкіряний футбольний м’яч.
Скільки через м’ячик-Олю
Було стоптано підків!
Бігають за ним по полю
Двадцять дужих мужиків.
Всі гамселили щосили
(Кожен влучно бити звик)!
-Якщо б’є, то, значить, любить,-
Каже мудрий чарівник.
То ж, дівчата, знайте міру:
Ходіть тихо, а не вскач,
Хто багато в житті хоче –
Буде, як футбольний м’яч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003487
дата надходження 19.01.2024
дата закладки 19.01.2024
Малювати на пісочку
Пальчиком я вмію.
Нам проводять у садочку
Піскотерапію.
Я малюю на папері
Також дуже добре.
Маю пензлі, акварелі,
Ось погляньте - обрій.
Тут синіх хмарок ще додам
І травички в полі.
Корисним вправам і речам
Діток вчать у школі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995695
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 09.10.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2023
Тем, кто промолчал
Вы видели, как камни плачут,
Как плавится и пенится бетон.
Стекло стекает медленно, слезой горячей,
Железо рвется как картон.
Вы слышали, как рушится стена,
А с нею вместе дом многоквартирный.
В котором, просто, вся твоя семья,
Становится, лишь, штукатурной пылью.
Вы слышали, как падает ракета,
И бомбы рвутся в грохоте пальбы.
Как будто демон воет с того света,
Не слышащий ни стонов ни мольбы.
Вы видели глаза безумные у папы,
Нашедшего в завалах не дышащую дочь.
А мишка плюшевый, раскинув лапы,
Лежит растерзанный, не в силах ей помочь.
Вы слышали тот материнский крик,
Кровь от которого мгновенно стынет.
Не волосы, а может поседеть парик,
И не помогут мокрые простыни.
Вы знаете, что чувствует девченка,
Которую насилуют солдаты.
В свои пятнадцать, будучи ребенком,
И только в этом виноватой.
Вы слышали, как раненый кричит,
Которому осколком оторвало ногу.
А из культи багровой, кость торчит,
И жизнь толчками вытекает на дорогу.
Вы видели последний взгляд коровы,
Убитой минометной миной.
И молоко, размешанное с кровью,
Бегущее из стынущего вымя.
Вы видели голодного младенца,
Лежащего у мертвой на груди.
Она сжимает крохотное тельце,
А он сосок пытается найти.
Не видели!? Не слышали!? Не знали!?
А может, просто не хотели?
Глаза на все, привычно, закрывали,
И ваши души даже не болели.
Дай Бог достичь вам покаяния,
И искупить тяжелый грех.
Ведь самое большое преступление –
Есть безразличный человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958645
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022
Ти ще не встиг
договорити звичайну фразу вітання,
коли я закохалася.
Перша думка: «[i]Так[/i] – вперше!»
Друга: «І так – [i]востаннє[/i]!..»
(Втім, так було щоразу…)
Ми сиділи десь на терасі
за столиком; час від часу
я відводила очі від
абсолютно незрозумілого зараз
слова «меню»
(дієслово?),
щоб глипнути вбік, на сонце,
бо воно здавалось мені
не таким сліпучим,
як твоє привітне обличчя…
Щоб приховати
гарячкове тремтіння рук,
я кинула ложку в горнятко
з кавою, вдаючи,
ніби розмішую цукор:
я просто тримала її в руці,
а вона скажено дзеленькала,
б’ючись об фаянсові стінки –
наче серце у грудях моїх!
Ти ще про щось говорив,
а я вже стрімко летіла
на невидимих крилах кохання,
обганяючи світло і час –
аж довелося вхопитись
за білий трикутник серветки
(про всяк випадок,
бо летіти на крилах кохання,
борсаючись у повітрі,
приборкуючи спідницю
та гублячи розум і туфлі,
гірше, ніж впасти з стільця, -
так вважають поважні люди);
ти ще уточнював щось
і записував номер
мого телефону,
який тобі диктували
мої губи, – а моє серце
гупало все гучніше!
Бо були ми з тобою не тут,
а далеко-далеко – в едемі
або десь на краю землі,
на незнаному третьому полюсі,
до якого одвічно спрямовані
пульсуючою любов’ю
намагнічені душі…
Ми з тобою ходили небом,
золотаві зривали зорі,
пірнали в глибини,
сіяли сміх,
зазирали у вічність,
смітили часом;
ми читали вірші,
ліпили сніжки,
спалахували,
згасали,
вмирали та воскресали,
розгадували сканворди
і таємниці світу,
малювали рожеві квіти,
слухали навіжене ячання чайок,
купували чайник,
сварилися,
дарували грішному тілу небесну ласку,
їли паску,
годували з рук
лінивих мегалодонів,
цілували доню,
ростили сина, –
я була твоя наречена,
коханка твоя, дружина.
…Ти подзвонив наступного ранку –
і я пропустила виклик
(твій та долі).
А потім, подумавши кілька секунд,
видалила твій номер.
Не сердься, любий!
Бо все, що лиш мало бути,
було минулим.
То все тахіони кохання,
то їхня провина
у тому,
що наше завтра –
вчорашня днина…
Не сердься, бо згасло сонце.
Лиш сон це!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958005
дата надходження 29.08.2022
дата закладки 29.08.2022
Моя країна - не горілка з салом,
Не примітивні гасла і вірші.
І танцювати гопака замало,
Ще треба мати совість у душі.
Навіщо цілувати цвіт калини,
Співаючи "Калінку" під баян?
Ти стільки бачила, моя країно!
Ти відчувала біль глибоких ран.
Приниження, знущання і тортури -
Крізь все, моя голубко, ти пройшла.
Моя країна - лірика Сосюри,
Романтика і міста, і села.
Вам до вподоби Жуков з Малиновським?
Не буду я про них писати тут.
Моя країна - не бандит Котовський,
Моя країна - це герої Крут.
Не вірю в те, що зміняться істотно
Всі ті, кого загнали під паркан.
Моя країна - це Небесна Сотня,
Закоханий в свободу наш Майдан.
Незламна під ворожою рукою,
Ніколи ти не підеш в небуття.
Моя країна - воїни- герої,
Хто віддає за нас своє життя.
Стоять спиною до твого проміння
І зрадник, і безсовісний крадій.
Рабам, які зреклись свого коріння,
Не місце, люба, на землі твоїй!
Тримати зло - тобі не притаманно!
Думки ти різні чула і слова.
Тебе, моя країна нездоланна,
Вбивають крізь віки. А ти - жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957805
дата надходження 27.08.2022
дата закладки 28.08.2022
[i]Ілюстрація – картина Тетяни Молодої
[/i]
Глупий присмерк
Коли мій смак міняє знову присмак,
Пергамент білий огортає глупий присмерк,
Взамін подяк розноситься грізьба
І мохом заростає рідна призьба,
Старі стежки рознесені вітрами,
Хто з нами був – давно уже не з нами,
Камінням мощене життя твоє й моє,
І де наш дім ніхто уже не знає,
Коли в мою живу, прадавню мову
Вплітається жаргон вугілля й смогу,
Й чужак, укравши волю дорогу,
Мене заманює у нелегку дорогу,
Тоді позаторішнє "я" корить за зраду.
Тоді думкам своїм не можу дати ради.
Тоді гадаю: хто в моїм роду
Воскресне й дасть рятуючу пораду?
03.2016
Пів вірша
Я з літа написала пів вірша.
А що то є? – Як пів життя й пів смерті.
Я втратилась в щоденній круговерті.
Це – як пробити наскрізь дно ковша,
Як прочинити фіртку до кошари.
Це – як пожежі, що тіснять степи.
Це – як в'язати під дощем снопи,
Як загубити іменні стожари.
04.2016
Найкоротші Його вірші
[i]"Була ж це жінка з добрим розумом"
І книга Самуїла[/i]
Може, я не така пречиста,
Як причастя усіх святих,
І щораз з усе більш тернистих
Я звертала шляхів крутих,
І добріші від мене люди
Зазнавали гіркіших бід,
І чиїсь безневинні груди
Придавив мій квапливий слід,
Може, словом когось чи ділом
Я поранила в саму суть,
Що й прощенням своїм змарнілим
Не спроможні цього забуть,
І збагнути комусь несила
Мою правду, й мою брехню,
Й громоздила акценти в брилах
На налиту чужу пашню,
І не надто, мабуть, відважна,
З Авігайлою* не зрівнюсь,
І премудрість моя осяжна –
Перед ворогом не схилюсь,
Але вчиню таку нахабність –
Закликатиму всенький світ
Не поїти у собі спраглість,
Не заземлювати політ!
Не судити, не догортавши,
Упередженням мати лік,
Випадково в яругу впавши,
Не лежати там цілий вік!
Щиро болем тяжким зболіти –
Добра вправа людській душі.
Ми ж маленькі Господні діти,
Найкоротші Його вірші.
06.2016
*Біблійна особа. Дружина Навала, згодом дружина Давида
Полум’ям
Як мить – роки тепер пролітають Божою волею.
Здається, все, що кому боліло, не раз відмолено,
Та там тріпоче у серці жалем вразливе голуб'я,
Де ми ніколи не вились димом, а завжди – полум'ям,
Де ми у кожну клітину світу добром вселилися,
Добром і сміхом, які так ясно коханим снилися,
Щоб знали – добре нам, знали – добре там, знали – стрінемось!
А доти – кожному хай на слові у вись осмілитись!
Бо вірю в миті та крізь роки я: серця не черствіють.
Тіла зотліють нехай, та душі не будуть мертвими!
07.2016
Про долю
Це не доля лежить на твоїх долонях –
Це туманність доріг і примарність днів.
Не залишся в полоні жахливих снів,
Адже доля – це віра в гарячих скронях!
Бо не доля тебе обирає, а ти її!
Бо тобі підливати олію в свої вогні!
Бо тобі визначати напрями течії!
Бо тобі пантрувати дно у своїм човні!
Не молись на свої долоні,
Облиш, облиш!
Сльози щастя також солоні.
Якщо звелиш,
То нектаром стікати будуть
З твоїх очей.
Не залишся в полоні блуду
Сліпих ночей!
07.2016
На розсипах вій
Куди мені йти, коли йти немає куди?
Моє друге "я" залишається тут безіменним.
Невже це не Ти, мій Боже, невже не Ти
Так ствердно у зливах і снах промовляв до мене?
Куди мені йти, коли відстані зрадив крок,
Коли всі шляхи залежані та заяложені?
Останній ривок чи у прірву, чи до зірок?
Довкола не люди, лиш тіні будуть стривожені.
Стриножена віра. Бажання – на розсипах вій.
Мені – їх здувати своїм простосердним звичаєм,
Складати в букет материнку, полин, звіробій,
Сушити, а взимку впиватися чаєм й відчаєм.
Вагомість просіє крізь сито моє ім'я –
У метриці, паспорті вперше втрачаю потребу.
Тепер лиш дивуюсь: мій Боже, невже не я
Так вірно й покірно роками молилась небу?
07.2016
Як котилося сонце з неба
Як котилося сонце з неба –
Всі святі затулили очі.
А воно, чи сліпе, під себе,
Мов пергамент, згортало ночі.
Тільки борозни, як гадюки,
Позад нього чорніли скрушно.
Пролягали шляхи розпуки,
Затихали вітри послушно.
Хтось сказав: це Земля спіткнулась
Об космічну пісну пилюку.
Не забулась, ох, не забулась
Людських діток прадавня мука.
Не зболіло й не догоріло.
Цього трунку повік не впитись!
Дай нам Боже, наш добрий Боже,
Не змиритись з гріхом! Не змиритись!
24.07.2016
Не останній вірш
Отже, це не останній, авжеж не останній вірш.
Отже, рима ще довго мою проїдатиме пліш.
Отже, слово чуже грабуватиме мій словник.
Отже, це вже не мій, це з віршами наш спільний лик.
Я проходила повз, я вже майже зреклася вух,
Та рубав по живому цей внутрішній гострий слух.
А коли віднаходила серцю своєму спочин –
Виникали ураз хвилюванню ряди причин.
Отже, я тут пробуду ще довгі десятки літ.
Отже, й до, й після мене стоятиме твердо світ.
Тільки ці голоси, що отруюють, наче ртуть,
Проганятимуть з дому у досі незнану путь.
Та коли я в дорозі й обганяють думки навпростець –
Найпотрібніші речі – це папір, голова й олівець.
Бо від себе втекти не зумів ще ніхто за віки.
Отже, не канцтовар, а частина моєї руки.
08.2016
Ріки смутку
Не перелити ріки смутку
З бокалу втрат в бокал набутку.
Не зворушити тої волі,
Що зроду не смакує солі,
Бо любить прісність.
Рішучість – мов налитий колос.
Не смій читати скарги вголос!
Бо зачекати – це не дія,
Так можна і зімкнути вії,
Не надивившись.
Та хто ж не мріє про відлиги?
Усі ми втомлені від криги.
На ній і холодно, і слизько,
Й здається, небо надто низько.
Ковтаєм хмари.
На груди – втрати, як медалі.
Позаду – знищують скрижалі,
Й святим, стрічаючи з дороги,
Всипають попелом не ноги*,
А голови**.
Докурюй мовчки самокрутку!
Зі слів пустих нема набутку.
Землі сирої перша грудка...
Не перелити ріки смутку.
08.2016
*Довгожданим гостям
**У відчаї
Не здолаю більше. Про чужу мету
Не здолаю більше цього потоку
І поштова скринька моя пуста.
Як там ваші справи? Мої? – Нівроку.
Що несу у торбі? Та це ж мета!
Я її досягла, хоч було нелегко,
Я каміння – в ступу й товкла, товкла!..
Брили страху – в вали й граблями зверху!
Я під сонцем шкіру дотла спекла.
Обпалила душу – на сушку грушу.
Тут привал короткий. Що знову мушу?
П'ю роси три краплі, я далі рушу.
Кожне "мушу" – ниций плювок у душу.
Долі підлі повороти
Висікали в душах гроти.
Йди, берися до роботи,
Лиш не думай про турботи!
Цить! Мовчи!
Тут є воля вишня.
До мети:
Ти моя
Колишня!
– Я ж твоя...
– Ні!
– Я ж була...
– Пройшло!
– Це ж було...
– Давно.
Лиш чорніють пні.
Площі зрубів "нас",
Площі зрубів "їх"
Щільно вкрили час,
Хрипом бреше сміх.
– Отже, в торбу мене?
Далі – з горба коти?..
Ми ж з тобою на "ти"!
– Це також промине.
Нам окремо рости.
Хибні цілі спалю
І тебе – не мою...
Отже, в торбу. Прости!
А вона мені: поводир!
Я ж її дурну – в монастир.
А вона: усе ж проявлюсь!
Не моя, тому й не боюсь.
Ох, несталі думки мої, несталі!
Ох, нездалі стежки мої, нездалі!
Ох, неспілі літа мої, неспілі!
Ох, невмілі слова мої, невмілі!
Тільки так: не свою мету
Не цілуй, як грішник святу!
Не виклянчуй в вічності гріш!
Навпіл душу свою не ріж!
08.2016
Ніхто не хотів вогню
Ніхто не хотів вогню.
Палили з усіх сторін
Вогнями прийдешніх змін.
Чи йти на поклін?
Востаннє її малюй –
Повстання свого мету!
Вустами цілуй не ту,
Насправді просту.
(Не) воля твоя лежить
В підніжжі чужих звитяг.
(Не) доля торує шлях,
Не герб і не стяг.
Допоки ти креслив план –
За тебе уже змогли.
Нарешті одне збагни:
За нас полягли!
17.09.2016
Перелітні
Перелітні птахи... Перелітні здавались найкращими.
Ми раділи їм так, наче вісників Бога стрічали.
Ще в часи прадідів і в часи наших згорблених пращурів
Перелітні іздалеку землю свою помічали.
І здавалось, ніколи той ключ не збивається з курсу.
І здавалось, нікотрий з покинутих в гніздах не плаче.
Й лискотіли до сонця боки в них, обскубані густо –
По пір'їні скидалися тим, в кого пір'я в нестачі.
Так здавалось нехитрій мені в волошковому полі.
Так здається і тим, що про гибель в путі ще не знають,
Як не знають про дух невблаганний примхливої долі –
Перелітних дороги не завжди додому вертають.
Пролітали роки, час бо має довершені крила,
Та на рідному полі все рідше волошки збирала.
У хвилини прощань, звідки й бралася в серці та сила,
Я здавалась собі перелітною, я – відлітала.
18.09.2016
Тихим голосом пересторог
Тихим голосом пересторог
Дивна істина просто відкрилась:
Не суди, коли ти – не Бог,
Бо і янгол втрачає крила,
Бо і янгол накликав гнів,
І летів блискавицею з неба.
І поміж вогняних стовпів
В нього в милості є потреба.
Мудрість криється у словах,
Що не топчуть, – підносять душу.
Чом же янгол цей множить крах?
Вісник Бога колотить сушу
У болотах людських знемог?
Чи забув про подібних грішних?
Тихим голосом пересторог
Вічні істини для невтішних.
25.09.2016
Покинути все. Про віру
Покинути все й летіти, летіти... Куди?
У вирій – далеко, не здужають відстані крила.
Приймають укотре суворі ухвали суди.
Боротись несила.
Та й чим боронитись? Паде безпорадно з душі
Обскубане пір'я мого голосного прозріння.
Це слабкість – тікати від прози життя у вірші
Чи думки боріння?
Смішними здаються думок непохитні мости.
Під ними проходять невірства порожні вітрила.
Просила ж бо: віро, в мені поселись, прорости!
Вона лиш гостила.
Без неї маліють здобуті вершини землі,
А мрії дрібні, наче груші, розгойдує вітер.
Одні – недоспілі, а ті – від стебла вже гнилі.
Час мрійництво витер.
29.09.2016
Істеричне. Поетом бути не хочу
[i]С. Пікаросю, В. Сердюку[/i]
Поетом бути не хочу!
Впихаю цю думку в риму
В тонах графоманського гриму.
Поетом бути не хочу!
Віршописи скупо-озимі
Жуками підточують мозок.
Осанна великій прозі!
Занадто тісно у римі.
Наука поетики стисла
І пісня моя – жебрачка.
Верлібр – ось солідна подачка
Усім, в кого муза скисла.
Ритмічні продумані строфи,
Вчорашні стандартні стилі
Думкам прогнозують штилі –
Культури страшні катастрофи.
Берись римувати чисто!
Не вмієш? Тоді й не берися!
О люстро натхнення, святися
В космічному світлі врочисто!
Сумнівним словом "верблюди"
Прозріння своє відстрочу.
Зізнаюсь вам чесно, люди,
Поетом – не вмію, а хочу.
30.09.2016
Перехворію осінь
Я переплачу! Я перехворію!
Слова не здатні зважити в мені
Цю безнадію й цю без дна надію.
В мовчанні, знаєш, душі крем'яні.
Я вкотре спробую набратись сили.
Забудь слова! Забудь слова! Забудь! –
Так восени я спокою просила.
Росила серце безсловесна лють.
Причин для слів умисно недобачу.
Гаси, мій розуме, свою свічу!
Перехворію осінь, переплачу!
Послухай лиш, як голосно мовчу.
03.10.2016
І стояла самотня людина
[i]"Постояла ще пів години, ніби вже померла, але не могла впасти, бо заважала звичка жити"
Г.Г.Маркес
[/i]
І стояла самотня людина на порозі у завтра.
І дивилась на пустку життя, й було їй сумно.
І не знала людина, чого вона в світі варта.
І терзали її протиріччя думок бездумно.
І молилась людина без слів, молилась серцем.
І померти бажало серце або ж – служити.
І донизу хилив її щем під лівим реберцем.
Вже би впала давно, тримала лиш звичка жити.
04.10.2016
Горе йде. Про несвідомість
[i]"Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети..." Єв. від Мт. 17:4[/i]
Боле мій,
Боле глибокий, злісний,
Хочеш ти
Конче мене схилити.
Взявся б ліпш
В крижму цупку сповити,
Колисати,
Пестити і журити!
Горе йде!
О! Горі горою горе!
Краще б ти,
Горе моє гіркеє,
Пило ртуть,
Гризло граніт і луби,
Он які
Маєш міцнезні зуби!
Душить жаль,
Жабою заздрість душить
До отих,
Що без жалю – у душі.
Не берусь
Їхню мету збагнути.
Боже, як
Добре мені тут бути!
10.2016
Дим у очах
Дим у очах.
Сизого повно, не перейти.
Там, де тебе забудуть, там, де забудуть,
Ким будеш ти?
Там, куди йдеш ти купленим шляхом,
Очі заступить дим.
Там, де не ждуть,
Будеш ніким.
Колір утрати... Ох, ці прощання!
Тільки б не стати ним –
Димом в очах.
Сизого повно.
Не перейти
Крізь
Дим.
27.10.2016
В кожнім невільнім
Не кожен є другом, хто хоче таким здаватися,
Та з жодним не варто прощатися!
Тримай мою руку, допоки уступу цього не перейдемо!
Може, так ми іншим віру дамо?
Може, іншим...
Не завжди є ворогом той, в кого інше бачення,
Та чи справді це має значення?
Візьми мою руку, бо з темряви вдвох значно легше вибратись.
На минуле не слід озиратись –
Це минули!
Є правильні рішення, загальні для всіх і кожного:
Не ліпи з атеїста побожного!
Подай йому руку, насправді у вас значно більше спільного –
В кожнім невільнім є частка вільного.
У кожнім!
02.11.2016
Пізнє натхнення
Жодного слова. І тиша така громовержна.
Помисли-стіни розкрадені в снах по цеглині.
Тільки без думки як збудуватись людині?
Тиша – непевність. Тиша завжди застережна.
Осені таїнство кислим кагором сповнить
Душі зів'ялі, тавруючи землю смутком.
Пізнє натхнення вважай не своїм здобутком –
Помислом-карою спомин тебе здогонить.
Пізнє натхнення – на пустищі вихор вітру –
Вирве з корінням безмовної думки просідь.
Помисли-мрії пожовкнуть, мов стигла осінь,
Встигнути б лиш підібрати душі палітру!
04.11.2016
Щоб не стати одним із тих
Щоб не стати одним із тих,
Що на берег, як мокрі дрова,
Викидає рікою лих –
Думай думку, на те й голова!
Є весло у твоїх руках –
Не вагайся, берися гребти!
І в пінистих хвилях-роках
Не зупинять обмежень мости.
Перекати муштрують дух.
Тут фарватером шосте чуття.
Камінь страху гальмує рух
І сповільнює серцебиття.
Не вирискуй шляхів простих,
Не вдавайся в порожні слова,
Щоб не стати одним із тих,
Що безцільні, як мокрі дрова!
25.11.2016
Слова
Кричиш? Не варт! Слова не мають моці,
Коли, мов град, вдаряються об землю.
Сортуй слова в виснажливій толоці
І з-поміж всіх – високі відокремлюй.
Пусті слова на ваги сиплють сміхом,
А мудрі – у підвали тягнуть міхом.
26.11.2016
Опівночі
І ти – не ти, і я – не я,
І вітер знає втому.
Опівночі душа моя
Пішла назавжди з дому.
І сміх – не сміх, і сум – не сум,
Глузливо вітер свище.
На ранок там, де призьба дум,
Застану попелище.
На ранок там, де був мій дім,
Здійметься цівка диму.
Узрію на лиці блідім
Розплату нещадиму.
І плай – не плай, і путь – не путь,
Все продано, пропито.
Вчорашній день, прадавню суть
Забуто й пережито.
І день – не день, і ніч – не ніч,
Міняються орбіти.
Горять на небі сяйвом свіч
Невипещені діти.
І я – не я, як тінь вірша,
Як виструнчені рими.
Опівночі моя душа
Пізнається з святими.
29.11.2016
Полковник
[i]"Я не хворий, — сказав полковник. — Просто в жовтні я почуваюся так, ніби мої нутрощі гризуть дикі звірі."
Г.Г.Маркес "Полковнику ніхто не пише”
[/i]
Начисти до блиску, полковнику, свої черевики!
Ніхто не повинен дізнатись всю тугу твоєї втрати.
Таких, як ти, полковнику, завжди називали великими.
Таким, як ти, не наважаться в спину стріляти.
Пробач ці сльози та докори своїй нерозумній жінці,
Вона ж бо мати, полковнику, їй притаманно плакати!
У неї терпіння лишилось на денці, а сліз – по вінці.
Їй так кортить прочитати нарешті, щоб потім зіжмакати.
Сієста – це час відпочинку безпечних, сліпих і зречених,
А в тебе є справи, обов’язки та купа листів неотриманих.
Тобі ж когута пильнувати, дивитися в очі запечених,
Немов на пательні, людей і возносити пам'ять про сина.
Тож начисти, полковнику, до блиску свої черевики!
І нехай ніхто не дізнається, чого ці дні тобі варті.
Чекати вміють лиш ті, що називатимуться великими.
Та ніхто не пише полковнику на цілій вселенській карті.
Осінь 2016
За крок до прірви
За крок до прірви, найхиткіший крок,
Чи втримаюсь, чи полечу додолу?
Чи відігрію душу охололу?
Чи це кінець, чи лиш життя урок?
За крок до пустки, найкоротший крок,
Чи вистою, чи все ж впаду безсила?
Дивись, я землю кров'ю оросила,
Натиснувши нарешті на курок!
За крок до щастя, найвірніший крок,
Чи дотягнусь, чи, опустивши руки,
Залишу іншим, а собі – лиш муки?
До того щастя, наче до зірок.
Мій крок завжди був надто нестійким,
Але без нього лишуся ніким.
02.12.2016
А мені до сонця
А мені до сонця, а мені до сонця би дотягнутись!
Хай би соки всі, хай би соки мої осушило.
Бо мене тут наскрізь пронизує слово-шило.
А моє? – Моє так і не зворушило.
А мені до серця, а мені до серця би докричатись!
Хай стискає груди, хай збивається з ритму навіки.
Бо додолу тягнуть мої свинцеві повіки.
Бо давно вже слово не мед і не ліки.
05.12.2016
По білому білим
По білому – чорним. По білому і... пробіл.
Слова, як ворони. Словам-воронам не вір!
По чорному – чорним. Маскується хитро, та
Небачений морок – це зручно лиш для крота.
По білому – сяйвом. Колись бувало й таке.
Та зараз і тло, і тіло, і слово – ламке.
По чорному – білим. По чорному все дарма.
Для білого чорний – це прірва, а не тюрма.
Слова, як ворони, пронизують тьму гулку,
Бо зараз ні мить, ні слово не мають смаку.
Небачений морок – по білому білим. Біль.
Для білого білий стає гріхом мимовіль.
08.12.2016
Світ невколисаний
Вітре мій дужий,
Давній мій друже,
Дуєш, марудиш
Кров’ю узори.
Ген за Карпатами
Світ розкудлатив ти,
Світ непричесаний,
Частий безчестями.
Як нечестива
Донька опівночі,
Встала із півнями
Землю бентежити.
Стала на ніженьки
Грішная дівонька,
Підла й зманіжена
Дівка-війна.
Підла й зажерлива.
Ліпше би вмерла я!
Ліпше б осліпла я,
Густо не кліпала!
Крапельки-сльозоньки
Котяться до́ землі,
Котяться грозами,
Душі рвучи.
Де ті рішучі є?
Кривда чи правдонька
Б'є недобитих ще?
Що їх пече?
Світ розкудлатив ти,
Вітре мій, брате мій.
Світ невколисаний,
Вздовж переписаний,
Сколотий списами,
Словом-мечем.
11.12.2016
Пегас і вічність
Ідучи нога в ногу з невпинним циклічним часом,
Пам'ятай: неможливо прокласти у нім двосторонню трасу.
Тож, вхопивши за гриву чи хвіст в одну мить Пегаса,
Знай, ласо увірве, як на вічність подивиться ласо.
13.12.2016
Gebo
Істинно: світ чужий
Не промине жоден!
Вітре, біди годен,
Вий!
Бийся, крило моє!
Стрічні вітри дужі.
Град запашні ружі
Б’є.
Конче бо ще злетить
Птаха чудна в небо!
Вічності дар – Gebo* –
Мить.
Часу пісок – долів.
Правда – на дні долі.
Душі птахів голі.
Тліє!
Тліє крило чуже.
Ввись – аромат ружі.
Дим не псує стужі
Вже.
Вічності дар – життя.
Істинно: світ Божий
Долю і час гожий
Втяв.
17.12 2016
*Магічна руна, що уособлює божественний дар життя, часу
Двадцять перший вік
Ллються ріки,
Воложать повіки
Двадцять віків і один.
Хтось рахувати навчив,
Хтось – будувати дім,
Інші – поратись в нім.
Днів було сім.
Та був ще один,
Що з нулем годин,
Що з безритмом пір,
Сліпотою дір,
Нескінченно восьмий,
Нерозімкнений.
Цього ніхто не зобачить.
Усі переплачуть
Потоками рік.
Вагою повік
Прикриють-пробачать
Взаємну незрячість.
У нулях годин,
У безритмах пір,
В нескінченно восьмім,
Нерозімкненім,
Продовжує лік
Двадцять перший вік.
12.2016
Простоокі
Постій отут.
Помовчи.
Хтось носить твої крила
В своєму наплічнику.
Час – вуйко рішучий,
На раз-два-три
Запалить свічки
В твого храму підсвічниках.
І все-таки, які ж ми одинокі
під цим ванільним та сумбурним небом!
Які ми в час зневіри простоокі!
Як бути вислуханим кожному з нас треба!
Постій отут.
Помовчи.
Ти ж носиш мої крила
В своєму наплічнику.
Злічи їхні сутності
Й на цифрі три
Запалюй свічки
В мого храму підсвічниках.
І все-таки, яка ж вона ванільна,
Ця простоокість стишеного кроку!
Людина одинока, коли вільна,
І поневолена, як має когось збоку.
Запалюй вогні
В потоках олії.
Вдихай –
це заграва
З лавандою тліє.
В твоєму наплічнику
Зіжмакані крила.
Лети,
Я небо відкрила!
05.2015-12.2016
Два міста
Місто мрій не моїх, місто чужого болю,
Місто левів і кави, місто надмірної втоми,
Ти сьогодні подарувало мені занадто багато усмішок
І занадто непритаманні для мене ролі.
Ти вичавило до останньої краплі мою банальну недолю.
Таких, як я, сюди віками заносило вітром з поля,
Місто престижу й недопалків, місто культури і пустомовля.
Ти колись ще поглинеш мене, коли я позбудусь волі,
Та тепер мені треба вертатись на захід,
Щоб встигнути до сонця сходу.
Бо я не закохана в тебе, місто зустрічей,
Місто барвистого зброду.
Я закохана в інше, північніше, чуже. Я маю право.
Я закохана в тебе, місто моїх недомовленостей,
Моїх невирішених справ.
Бо у тебе таке, Рівне, дихання!
Ти приручило мене, ще коли я не знала про тебе,
Сім епох, сім життів, сім років тому.
Я сумую, місто, забери мене додому!
02.01.2017
Вітрів дороги
Вітрів дороги.
Ночей тривоги.
Заради Бога, вкрий
Промерзлі душі
Троянд засушених!
Запізно, сліз не лий!
Тремтливі душі
Троянд відцвілих.
Обруш на вічність гнів!
Лічи на пальцях
Тонких, незграбних
Обривки їхніх днів.
04.01.2017
Серце не спить
Серце не спить. У серця давно безсоння.
Мить, наче вічність, а вічність – коротка мить.
Серцю болить. Присіло на підвіконня.
Завтра – отямлює, вчора – досі п'янить.
Серце на паузі, стукоти стихли. Стиха
Переступило вже нового дня поріг
Лихо щоденне. Завтра не спиниш. Дихай!
Серце у п'яти скотилось з чужих доріг.
19.01.2017
Пам'ять
Так палало й тоді, коли ти переходив за тло.
Відпливали човни, перегружені тоннами згадок.
Стоголосість вітрів обпікала високе чоло:
Ні для кого цей спадок!
Ти творив, ти писав, ти засіяв гектари земель,
Що родючими після відходу твого назовуться.
Ну а зараз – не час, бо тобі пропливати між скель,
Що в розплаті зійдуться.
Озиратись не слід, за спиною вже гасне причал.
Що було – відбуло, і у вічності миті не тямлять.
Із глибин голосних, з океанів кінців та начал,
Мов відлуння: ти – пам'ять!
03.02.2017
Думка
Ти тлієш, згасаєш зі мною.
Зубожієш даремно, приймаючи пишні дарунки.
Не свої тягарі понесеш, а підкинуті клунки.
Пристанеш до гучного рою.
І роїлись, роїлись, роїлись чужі думки.
І міняли засади, погляди, віру, смаки...
І горіли чи то в розплаті, чи то в покуті,
А свої були соромом вбиті та страхом скуті.
Тлієш, недовершена і неозвучена!
Блискавицею промайнувши, за хмари сховалася.
В найтихішому лоні зародком скручена,
Вимагаючи прихистку, народитись вагалася.
Тлієш позичена.
Тлієш лукава.
Вже й пересичена.
Вже й нецікава.
06.02.2017
Світові боляче
Світові боляче знатися з цим жалем.
Навіть сніжинки від гніву не тануть, шкваряться.
Злісні північні вітри обпікають, сваряться.
Плаче, сміється, лукавить світ кришталем.
Світові щемно, бо кроки чиїсь дрібні
В серце землі водоспадами б'ють і градами.
Люди й меандри річок називали б зрадами,
Щоб не коритися плинності й сивині.
Світові совісно. Світ відсікає час
Ерами, веснами, війнами, злом, легендами...
Світ поглинає, та все вивергає нас
З секонд і псевдо лайфами, сенсами, хендами...
08.02.2017
Поетові
Ти хворієш, поете! Глупо.
Зануряєш перо в отруту.
Справді, муза цілує скупо –
Кличеш пристрасть давно забуту.
Воском скрапує мить, регоче,
Тінь вірша зазирає в очі.
Щось являє тобі пророче,
Бо слова до пророцтв охочі.
Ти, поете, гориш і мариш,
Жовчю серця тамуєш спрагу.
Завтра лихом об землю вдариш,
Тож сьогодні пильнуй відвагу.
Збайдужілої музи губи,
Льодяні, привідкриті скупо,
Заціловуй, кусай до згуби!
Ти хворієш, поете! Глупо!
Зима 2017
Стариці
Ця весна принесла нам багато лиха у повенях.
Я навчилася бути тихою – мудро й завбачливо,
І розсіяла пам'ять, що пилом зависла в променях,
І пробачила рікам, що водами б'ють розпачливо.
Так бурхливо несеться ріка життя, безкінечності,
Прокладаючи русла нові – жартує старицями.
В перемінах щорічних згубилось зерно безпечності.
На старицях розбиті серця осідали крицями.
28.02.2017
Розквітають магнолії
Розквітають магнолії в місті моїх ненадій,
Фіолетовим небом вдягаючи мрію забуту.
Озиратись на втрати, на схиблені цілі – не смій!
Та по сотому колу сповняй перед ними покуту.
Навіть в місті моїх ненадій забуяла весна.
Причаститись до неї так вперто чомусь не бажаю.
Заблукала й змирилась – ось думка мені навісна.
Розквітають магнолії в місті мого недораю.
04.03.2017
І тоді я злякалась
І тоді я злякалась – Боже,
Чи годиться мені радіти?
Може, радість – це так негоже,
Як вустами долоні гріти
Незнайомцеві, що замерзає,
Доки інших довкола немає?
І тоді я здригнулась: дурна,
Так, годиться тобі радіти!
Чи твоя у тому вина,
Що мрійливість втрачають діти,
Що пристойність дорослого світу
Збайдужіла до змерзлого цвіту?!
09.03.2017
А у тебе подушка з пір'я
А у тебе – подушка з пір'я,
А у мене – одне крило.
Так звіщало старе повір'я,
Так віками до нас було,
Що коли закурличуть весни,
Кольорові почнуться сни –
Хтось погасне, а хтось воскресне.
Тож за мене крильми змахни!
10.03.2017
Словом чавунним
Ні, не налякана, просто розчавлена словом чавунним.
Цукру до правди і часу до досить – не додаю.
Хвилі від слова душу скуйовдили трепетом струнним.
Час неналяканим чи роздаровує правду свою?
Ні, не ображена, просто обмотана спомину пряжею.
Суджений-ряджений мій – лихослівний цей завтрашній день.
Вкотре обмащую голову попелом, зір ясний – сажею.
Не зазбирати того, що розсипано з вуст, як зі жмень.
12.03.2017
Бентежна. Про відвагу
Ти така бентежна!.. Замовчи!
Загуло, мов дзвони хтось сполохав.
На твоїх полотнах, ревучи,
Витинали танці скоморохи.
Засоромлені, осміяні (співай!)
Розрум'янилися люди і людиська.
Гожа ружа! Вей яка і вай!
Та й черпають твій дурман ізнизька.
А для тебе зшито два лиця:
Праве вдень вдягала, криве – на ніч.
Бігли дні, як звірі на ловця.
Позіхали ночі десь обабіч.
21.03.2017
Котилося сонце руслами
Котилося сонце руслами
Усіх чотирьох стихій.
Страхи громовицями згуслими
Стихіям псували стрій.
Прийдеш, як дитя до матері,
З очима, що повні сліз.
Заплачеш: тепер блукатиму,
Сховав стежки верболіз.
Чи схибивши, стану прикрістю,
Гризотою із гризот?
Думок своїх неприкритістю
Зітрусь з твоїх позолот?
Прийму, як смерть, поза чергами.
Забулося, що було!
Твій слід золотими вербами
Моє лоскотав чоло.
Затоптаним травам скреснути
Судилося для життя.
Як хочеш, ховайся з веснами
В убоге моє укриття!
Котилося сонце пагорбом,
Сліпі несли йому дань
І зводили в небо пагоди,
Й лякались своїх бажань.
04.2017
Сорок вітрів
[i]"Ще численний цей народ. Зведи їх до води, і Я там переберу його тобі"
"Трьома сотнями мужів, що хлептали, спасу тебе"
Суд. 7:4, 7[/i]
Сірою пасткою, вовчою пащею, шкіриться, лащиться небо.
Триста покірних, як триста пропащих, тонші від висохлих стебел,
Вже понадіялись, ще не посьорбавши прісної юшки з калюжі.
Сорок вітрів – сорок купчастих хмарок порозганяли, байдужі.
Сивими скронями тисне на голову сіра потріскана нива.
Гірко-десятими, злими дорогами ниву обходила злива.
Триста похилених, зморених, заспаних, прісно молилися Богу.
Сіллю землі триста перший, повіривши, став, заряджаючи змогу.
Срібно-свинцевими, литими краплями входить життя із дощами
В серце засушене – землю зневірену. Триста – накрились плащами.
Рясно промокнувши та захлинаючись п'є триста перший і плаче:
Доки повірите, доки побачите – Бог зачекає терпляче!
12.04.2017
*Число сорок символізує перехідний час до надзвичайної події
Грозовито так
Грозовито так за вікном було, аж нестерпно.
Ніч задухою загустилася у цвіту.
Серце м'ятами упивалося та й затерпло.
Людям снилося щось позначене на біду.
Людям спалося, як не спалося, як з боргами.
Гуркіт кроками розтривожував тишу снів.
Грозовито так, наче війни йшли між богами.
Хтось прокинувся, але втрутитись не посмів.
10.05.2017
Переступити цю межу
Переступити цю межу.
Обмежуючи, певно, втратиш.
Не передати на словах безгрішність думки.
Не перейти за горизонт,
Бо горизонти завжди інші,
Хоч зблизька страх не більший, ніж здаля.
Твоя земля – моя земля!
Та хтось із двох чи заблудився,
Чи то залишився в чужих, забув про дім.
Не передати на словах.
Я в нім по вибілених стінах
Простих шляхів для тебе креслила узори.
Та нащо вимагати слів,
Так прикро, бо не передати,
Коли придумав Бог щось більше за слова?
15.05.2017
Коли високі стають низькими
Коли високі стають низькими,
Коли зневага калічить душу –
Чи мушу плакати за минулим,
Чи будувати майбутнє мушу?
Коли не сором лиця позбутись,
Коли покути вмістили в фрази –
Чи зразу випили ви отрути?
Чи вам боліли мої образи?
26.05.2017
Розірване намисто
Весна моя опала пелюстками
Зів’ялими, затоптаними. Душно.
Слова порожні бігли незворушно
За обрій кучерявими рядками.
Чужій весні, а може, це на краще,
Цвірінькали такі неспілі мрії.
Томило сонце грубі безнадії.
Стихало серце потайне, ледаще.
Я опадала. Мовчки. Ненавмисно.
Невипадково. Явно. Недаремно.
Думки котились і зітхали чемно.
Потішно, мов розірване намисто.
30.05.2017
Це стриноження
"Якщо тобі дадуть лінійований папір, пиши впоперек."
Хуан Рамон Хіменес
Це стриноження другого "я" на поверхні свідомості,
Обезглавлення обездоленості погрішності.
Прошиваючи лиш припущенням грань невідомості –
Футуризмом фортуни вперто торуй торішності!
Фаренгейт обпікає стіни котрихось вічностей,
Безпросвітностей первозданного першопомислу.
Викривляючись у кристалах параболічностей –
Книгоспаленнями відроджує простість промислу.
29.06.2017
В очах у статуї
Ніч закрила мене на замки, як багаті, пишні хороми,
Вберегти обіцяючи від чужих обіцянок і звичаїв.
Що ж накоїли ми – малі, легковірні та все несвідомі
Зі своїми великими правдами?
Осквернити святині ніхто не хотів би навмисне,
Та забувши й вклонитися, брали брудними руками,
Цілували вустами, прогірклими від пустослів'я і докору,
Щось священне, уму неосяжне, як то ось душа.
Залишались відбитки не пальців, ба гірше – зневаги.
І душа, наче чаша зі щирого золота, повкривалася тріщинами.
Проливалася віра із чаші тієї так само невтримно,
Як надщерблений німб тягарями життя втрачає осяйність.
Півгроша буде варте таке приклякання недбале,
Що на нього і небо впаде у розчаруванні раптовому.
Чи то тільки в очах у статуї, що подих і слух облишила,
Аж навіки буде простосердя збережено?
Замикай мене, ноче сліпа, як багаті, пишні хороми!
Що накоїли ми, малі, легковірні – було несвідомо.
Вже за дня я, ввібрана у сяюче-звичні одежі,
Відбиватимусь, наче й невмисне, в байдужих очах перехожих.
Як то легко є – сяяти в світлі чужих очей.
15.07.2017
Як сполотніють очі від невдач
Як сполотніють очі від невдач –
У волошковім полі збліднуть барви.
Як солов’їну пісню втне пугач –
Останній раз заквітнуть вікнам мальви.
Пісок – крізь пальці, час – крізь нас. Амінь!
Хрести узбіччями показують дорогу.
Тобі сестра – твоя тремтлива тінь,
Та все ж одна молитимешся Богу.
Святі узбіччями засліплюють лицем.
Такого сяйва зроду не стрічала.
Ниць упадеш, бо серце тягарцем,
І це падіння, мов вінець начала,
Немов за власний хвіст себе кусає змій,
Як день і ніч, як альфа і омега,
Як камінь з пліч, як порошина з вій,
Листок оливковий на палубі ковчега.
І жар у грудях – полум’я святе.
І можна хоч сто літ отут сидіти.
Таке велике і таке просте
Це одкровення: ми – Господні діти!
31.07.2017
Першопрохіднику
П’яниця,
Як в колесі шпиця,
Зламався дочасно.
Почасти справедливо: зданий на вагу,
Мов зневажений.
Уважайте: крики, критика, колоритність висловлювань –
Все пусте.
Випускайте на волю літачків злості вашої
І ярлички чіпляйте, ритміки дотримуючись –
Через одного!
Одноокого, однобокого
Першопрохідника, що одиноко педалі крутив,
Віддайте дикунам на поїдання!
В делікатно-гуманно-толерантному суспільстві
Та його найкращих традиціях прописано:
Якщо з горба,
То колесо котитиметься і зі зламаною шпицею.
15.09.2017
І віск покрапав на папір
І віск покрапав на папір.
І вітер розірвав фіранку.
І білість міжсловесних дір
Вичікуватиме до ранку.
Пиши! Пиши! Пиши мене,
Незаплямовану чорнилом,
Аж доки вічність не мине
І твердь розділить з небосхилом!
Нехай лютує буревій,
Січе годинникова стрілка!
Твоїх надій, моїх надій
В вікно зневіри б’ється гілка.
Ми – найсамотніша з епох.
Ми – сіра калька покоління.
Та що є сил – за нас обох
Пиши! Слова не знають тління.
21.09.2017
Що нам боятися вітру
Що нам, боятися вітру чи проливних дощів?
Трощені, вже й перетрощені перенасичені душі.
Цівкою, їх пробуджуючи, небо торкає плащі.
Трохи хитнулись за вітром. Трохи ще тут побути.
Дні пораховані кожному, хто в них не має скрути.
Листя дерев скоцюрбилось, наче жахнулось ліку.
Найпотаємніші миті так зашифрують вірші:
Поміж думок непрозорих – щастя прозорі ріки.
24.09.2017
Я зірвала увесь виноград
І допоки я тут дочитуюсь вашої правди –
Замітає погаслим листям дороги мої однобокі.
Ці провалля, що нас розділяють, такі незміренно глибокі,
Аж луна потрясає глибини і в темряву губить: зажди!
Отже, я на самісінькім дні, а зверху у когось є голос.
Він турбує мене, вкриваючи думку морозом.
За прогнозами вивернутих листків на похилених лозах –
Буде лити, немов з відра, і точити повільно розум.
Я зірвала увесь виноград, скуштувавши з кожного грона.
Я хворію від цього, я пізнала п’янкий виноград!
Чи у венах ще досі кров, чи солодкість – думок глюкоза?
За прогнозами варто збирати врожай,
Бо на сон і біду пробиватиме град.
Я закохана в грози спрадавна, тому мені не звикати,
Що відновлюють рук білизну й загустілу розріджують кров.
Це важливо – дізнатись прогнози і вчасно плоди зірвати.
Так, важливо усі до одного зірвати рясні плоди,
Наче випередити хижаків сліди.
Точить цівка крізь дно дірявого неба, обпікає повільно розум.
Я дочитуюсь вашої правди, погасаючи в листі жаскому.
Ці провалля, що нас розділяють, все більше схожі на прозу.
Лиш луна у падінні розтягне крапку у кому,
Заверне навстріч хижакам, а мене заговорить: жди!
Я розкинула тут ненароком свої сліди.
06.10.2017
Вічний
[i]В. Стецулі [/i]
Так буває –
Стрепенешся і зрониш сльозу:
Ким він був,
Ледь знайомий, та пам'ятний стрічний?
Вітер долі
Ламає квітучу лозу,
А ти –
Вічний!
09.10.2017
Височінь
Ти – височінь.
Тобі болить
Натуга слів.
Ще мить і я
З вітрами – в бій.
Не знай тяжінь!
З корінням рву
Земне перо.
Переболить.
Перебуло.
Мети чоло
Цілую
Знов.
І ще.
І щем
В цю мить ловлю.
Переболить.
Чи відмолю?
31.10.2017
Однокрилі
І злітають до неба янголи однокрилі,
І співають пісні хвалебні у одкровенні.
І змагаються із вітрами й безвітрям в силі,
І пронизують світлим ликом глибини темні.
І вдарятимуться об пір'я сліпі та зрячі,
І наколюватимуть святість собі на груди.
І слабих вітрів сповістять голоси тремтячі,
Що у янголів по крилу відібрали люди.
09.11.2017
На окрайчику перестороги
Я прощаю тебе. Я прощаюсь з тобою. Бувай!
Нам не стрітитись вже на окрайчику перестороги.
Кожне слово, залишене тут, уквітчало нам Рай,
Пелюстками засипало суджені долі дороги.
Далі буде життя! Переплети зі щастя і бід
Знерухомлять мотуззям, корінням вростатимуть в душу.
Хтось потягнеться потайки по заборонений плід,
Хтось пройде по воді, як за ним виглядатимуть сушу.
Далі буде любов на піску залишати сліди,
Малювати рибин, куштувати врожай винограду.
Для коханих жінок ще висаджуватимуть сади,
Заплітатимуть коси, проситимуть їх про пораду.
Пробачатимуть й далі за зважене слово "бувай",
Забуватимуть знане, вдягатимуть серце в тривоги.
У недбалих віршах залишатимуть вквітчаний Рай
І чекатимуть стріч на окрайчику перестороги.
30.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952590
дата надходження 07.07.2022
дата закладки 07.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2022
Станіслав Копиця - медик,
Травматолог непоганий,
Вислуховував вже зранку
Настанови жінки Гані:
-Ти складай там руки, ребра,
В межах свого діла знайся,
А на бюсти і на бедра
Там не дуже витріщайся.
Я твої манери знаю!
Не дивися так вороже,
Бо як очі поламаю –
Там твій гіпс не допоможе.
На роботі думав Слава:
-Не зуміли нас навчити,
Як обстежити ті ребра,
Щоб сосків не зачепити?
Люди всі мене шанують,
Я багато знаю, вмію…
Назло жінці опаную
Мануальну терапію.
Буду щупати, де схочу
(Всі жіночі точки знаю),
Ганю доведу до сказу,
А себе я оправдаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949688
дата надходження 05.06.2022
дата закладки 05.06.2022
Найкращий фільм, з тобою і сьогодні,
Найкраща новина, з знайомих вуст,
Найкращий день, коли у всіх все добре,
І світ без тероризму і розпуст.
Найкращий об’єктив – зіниця ока,
Найкращий клік – це дотик твоїх рук,
Найкраща пісня, то душевний спокій,
І серця безперервний тихий стук.
Найкращий янгол завжди за спиною,
Найкращий рік, коли наступний є,
Найкращі друзі – це коли стіною,
І ніч найкраща, коли спать дає.
Найкраща думка, проростає в дію,
Найкращий запах, запах рідних місць,
Найкраща справа та, яку ти вмієш,
І посмішки найкращі – рідних лиць.
Найкраще небо, що над головою,
Земля найкраща, що у наших ніг,
Й життя найкраще, що у нас з тобою,
Ти ж іншого пізнати і не міг.
07.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930216
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021
Мама доню свою рідну
В гості відправляла,
Як вести себе потрібно
Мудро наставляла:
-Будуть виступати гості –
Жувати не можна,
Вислухай уважно тости,
Що там каже кожна.
Та до чарки не тягнися,
Наперед не пхайся,
Серед старших оглянися,
Мило посміхайся.
Пий водичку мінеральну,
Виникне розмова –
Покажи, що ти морально
До життя готова.
А як стануть танцювати,
Зроби по - англійськи:
Не прощаючись - із хати!
(Так у колах світських).
Аж на другий день припхалась
Донечка додому,
Розказала, як набралась
Горілки і рому:
-Я забула, що ти вчила,
Як у тих англійців,
І по-нашому зробила:
Ми ж то - українці!
Гопака я танцювала
Із кумом Альбіни,
Реготала і співала –
Аж дрижали стіни.
На коня пила я залпом,
На кожну підкову,
Всі вітали мене з кайфом,
Наливали знову…
І по-нашому я швидко
Чарку спорожняла,
Мусила там ночувати,
Бо йти не діждала.
У англійців свої тости
Й свої забобони,
А я рада, що в нас в гостях
Отакі закони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926918
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021